Как правильно класть плитку. Как класть плитку на стену быстро. Класть плитку своими руками. Как выбрать ламинат для квартиры. Какой лучше выбрать ламинат сегодня. Какого цвета выбрать ламинат. Как правильно клеить обои. Как клеить обои на потолок вертикально. Как правильно клеить углы обоями. Интересные самоделки своими руками. Качественные самоделки своими руками фото. Самоделки для дома своими руками. Как сделать потолок в доме. Чем лучше утеплить потолок дома на сегодняшний день. Утепление потолка дома своими руками. Бизнес идеи с минимальными вложениями. Успешные идеи малого бизнеса с нуля. Прибыльные бизнес идеи. Как сделать мебель своими руками. Сделать деревянная мебель своими руками. Сделать мебель своими руками видео. Опалубка для фундамента. Как сделать опалубку для фундамента быстро. Опалубка для фундамента купить.

Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Соціальна робота в Японії

Категорія: Реферати | Неділя, 15 лютого 2015, 19:14 | Перегляди: 3712 |

японіяРеферат на тему: "Соціальна робота в Японії". Кількість сторінок - 18. Ціна - безкоштовно.

План:

Вступ.

1.Розвиток соціального захисту населення в Японії. 

2.Підготовка соціальних працівників у Японії. 

3.Соціальна робота з людьми похилого віку. 

4.Соціальна робота в Японії з різними  категоріями населення.

Висновок.

Список літератури.

 Вступ. Соціальна робота, сьогодні існує в триєдності, виконуючи одночасно функції самостійної галузі суспільних наук, навчальної дисципліни на рівні вищої школи та практичної професії, включеної в систему державного регулювання легалізованих професій і робіт.

 Соціальна робота належить до професій, які виникли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Сучасна практична соціальна робота в Японії розвивається на основі науково-обґрунтованих підходів, засади яких почало формуватися на початку ХХ ст. і потребує професійної підготовки.

        Соціальна робота невідривна від суспільства і спрямована на усі його проблемні прошарки. Тому необхідність у соціальній роботі існуватиме доки існує суспільство, навіть за найвищого його розквіту, не кажучи вже за суспільство у кризовій ситуації.  Звичайно, соціальна робота не може значно змінити економічну ситуацію, це справа для економістів. Соціальна робота спрямована на індивіда.

У більшості країн світу після  Другої Світової війни були створені офіційні структури для здійснення соціальної політики і програм соціального забезпечення, підтримки різних соціальних груп. Однієї із перших країн, яка відчула гостру потребу в якісній соціальній роботі та соціальному захисті населення стала Японія.  У структурі престижних професій  цієї країни разом з медициною і правом в даний час займає важливе місце і соціальна робота, об'єднуюча цілий ряд спеціалізацій.

У Японії розв'язування проблем соціально-трудової сфери (оплата праці, безробіття, умови роботи, соціальний захист тощо) є функцією як держави, так і інститутів соціального партнерства. Індивідуальні та колективні трудові відносини регулюються чотирма групами законів. П’ять законів визначають правові засади соціального страхування та напрямків соціальної роботи.

 1.Розвиток соціального захисту населення в Японії. 

    Японія пізніше за західні країни вступила на демократичний шлях розвитку, і, відповідно, система соціального захисту населення в даній країні довгий час була не на належному рівні. Люди розраховували в більшості випадків на грошову допомогу родичів, сусідів, приватних підприємств, а не фінансову підтримку держави. Тоді законів в соціальній сфері практично не було.

  Демократичні реформи, які почали здійснюватися в Японії, були спрямовані на посилення соціального забезпечення населення. Саме в даний період були розроблені його принципи і відповідна юридична база. Концепція соціального забезпечення гарантувала мінімальний рівень і стабільне життя для всіх членів суспільства. Таке життя досягається сумісними діями держави і приватного підприємництва при координації міністерства охорони здоров'я і соціального забезпечення, як представників уряду.

         Велике значення надається підтримці рівноваги між витратами суспільства і кожної людини для того, щоб населення отримувало соціальну допомогу, яка б була пропорційною із середнім заробітком працівника, але не була більшою за неї.

         Хоч в соціальній сфері сьогодні Японія має ще багато проблем, проте японці відчувають себе досить соціально захищеними. Катастрофічне становище  країни після Другої світової  війни вимагало невідкладного прийняття законів по соціальному забезпеченню, а саме: закон про національну допомогу потребуючим, закону про добробут дітей, закону про забезпечення непрацездатних, закону про профспілки, закону про трудові стандарти, страхування після безробіття, страхування найнятих робітників. Прийняття цих нормативних актів гарантувало працівникам мінімальні умови життя.

    У 80-х роках стійкий економічний стан Японії забезпечив початок реформування всієї системи соціального забезпечення країни. Необхідність таких змін була необхідна через низку демографічних причин: старінням населення, і виходом жінок на ринок праці. Пов'язаний такий процес із різким збільшенням тривалості життя і великим зниженням народжуваності дітей. Такі демографічні процеси змусили змінювати систему соціального забезпечення в напрямку збільшення додаткових коштів для виплат особам літнього віку і створення гідних умов життя, для тих з них, хто проживає окремо від своїх дітей, як наслідок процесу зміни внутрішніх сімейних відносин.

          Реформуючи систему соціального захисту, уряд уніфікував різні форми страхування здоров'я і пенсійного забезпечення, з метою створення приблизно однакових життєвих умови для різних категорій населення Японії. Найбільша увага була приділена особам похилого віку і дітям. Проблему збільшення кількості людей літнього віку і бажанням цієї категорії найнятих робітників продовжувати працювати частково було вирішено шляхом стабілізації найму для таких осіб. 

          Більше того, на державному рівні розроблено програму вдосконалення системи соціального захисту і забезпечення гідних умов життя людей похилого віку. Як результат таких державних дій, особи похилого віку не тільки отримали додатковий заробіток, а й залишились в системі звичних для себе соціальних зв'язків. Для людей, яким стало необхідно змінити свою професію у зв’язку з віком, створили спеціальні центри перепідготовки. Багато літніх людей після перекваліфікації знаходять роботу на малих підприємствах, сфері громадського харчування, роздрібній торгівлі, в ремонтних майстернях.        

  В Японії в 90-х р. уряд прийняв стратегію покращення медичного забезпечення і підвищення добробуту осіб похилого віку, так званий "золотий план", який розрахований на 10 років. Дана стратегія направлена на створення системи обслуговування громадян цього віку як вдома, так і будівництво будинків-пансіонатів з повним комплексом соціальних послуг. 

           Перед виборами в палату представників в жовтні 1996 року до програми всіх політичних партій увійшло прийняття закону про обслуговування пристарілих людей вдома. Органи місцевого самоврядування, які включені у виконання "золотого плану", розробили конкретні програми на місцях. Також "золотий план" був розширений і доповнений шляхом збільшення кількості послуг, які б надавалися літнім людям, його було названо названий "Новим золотим планом".  При міністерстві охорони здоров’я та соціального забезпечення для створення відповідної юридичної бази був утворений Дослідницький центр вироблення комплексної системи надання допомоги особам старшого віку. 

         Наступним елементом системи соціального захисту в Японії є захист дитинства і створення належних умов для підвищення народжуваності. Низький рівень народжуваності мав багато причин, серед яких бажання багатьох японських жінок здобути вищу освіту, відкласти створення сім’ї на пізніший термін, кар’єрного росту в роботі, а не лише підвищення свого матеріального рівня. Ось чому необхідною для вирішення стала соціальна проблема щодо забезпечення жінці умов, що б дозволяли їй народжувати і виховувати дітей, не залишаючи роботи. 

        Закон щодо забезпечення рівних можливостей найму для чоловіків і жінок формально створив юридичну базу для вирішення цього питання і покращення соціального захисту жінок. В 1991 році був прийнятий закон про відпуски по догляду за дітьми, в якому передбачалося надання такої відпустки або батьку, або матері до досягнення дитиною одного року і виплати в розмірі 25% заробітної плати. А з 1994 р. наймані робітники звільнялися від внесків у страхові фонди на період відпустки по догляду за дітьми, що складало 12 % загальної суми заробітної плати робітників.

       Часто витрати на соціальне забезпечення обганяли темпи економічного росту, проте Японія до сьогодні по даному індикатору відстає від інших розвинених країн, що насамперед пов'язано з існуванням пенсійної системи в її нинішньому вигляді порівняно недовго, і ось чому високі пенсії отримують не так багато людей. Більше того, в Японії виплати на надання допомоги людям старшого віку, дітям, по безробіттю, зважаючи на його незначний рівень, значно нижча. 

     Фінансова база витрат на соціальне забезпечення складається із таких компонентів: 

- 60% - страхові внески найнятих робітників і підприємців, 

- 20% - державні кошти, 

- 12%- доходів від активних фінансових операцій, та ін. 

  Така структура фінансових практично не змінилася за останні десять років, окрім збільшення доходів від активних фінансових операцій (за рахунок збільшення пенсійного фонду) і зменшення частини коштів державного бюджету. 88% загальної суми, яка виділяється на соціальний захист населення, спрямовувалось на соціальне страхування, яке в себе включає страхування здоров'я, страхування осіб похилого віку при повторному наймі, пенсії (які за цей час збільшилися у декілька разів), страхування найманих працівників і компенсації при нещасних випадках. Кошти, які залишаються, використовують на виплати допомоги на дітей, програми тимчасового забезпечення прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, допомоги жертвам війни та ін.

     Японію до 2025 року відповідно до урядової програми, планують перетворити в "наддержаву якості життя". Тобто держава має намір підняти витрати на соціальне забезпечення до 28,5 - 32,5% національного доходу, такий як сьогодні мають такі країни як Німеччина або Франція. Для досягнення такої мети передбачено збільшити спільну суму податкових виплат на соціальне страхування. 

 2.Підготовка соціальних працівників у Японії. 

  Сьогодні всі програми професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у Японії містять практичний компонент, до якого належить не лише ознайомлення студентів з прийомами і методами роботи, але й безпосереднє залучення їх до практичної діяльності під керівництвом досвідчених педагогів-наставників. Цікавим та багатогранним є досвід підготовки соціальних працівників у Японії.

         Для цієї країни характерною є величезна увага, що приділяється професійній підготовці кваліфікованого спеціаліста і, зокрема, її практичній частині. В Японії широкий  спектр програм підготовки соціальних працівників: два роки навчання в коледжі або університеті (що є найпоширенішим) і два роки аспірантури в університеті із здобуттям ступеня магістра. Деякі університети Японії пропонують із цієї  спеціальності докторантуру. Найвідомішими державними університетами Японії, що готують соціальних працівників є: Токійський, Кіотський, Осакський, Хоккайдський, приватними (більшість розташована в Токіо) - Васеда, Мейдзі, Токай, Хосей, Кейо.

        Про найвищий рівень розвитку сучасної науки в Японії сьогодні відомо навіть далеким від цієї сфери людям. Вже більше 50 років ця країна впевнено тримає пальму першості в найрізноманітніших областях. Близько 60% студентів університетів становлять дівчата. В останні роки в Японії особливої популярністю користуються суспільні науки, особливо соціальна робота.

      Діє набір інших жорстких норм, що регламентують трудовий процес соціальних працівників, санкції за їх порушення, стимулюючі заходи, створені за участю психологів та інших спеціалістів із сфери трудових відносин в Японії. Тому не випадково, що в Японії самі низькі (2-3%) показники невиходів на роботу в порівнянні з іншими розвинутими країнами - США - близько 4%, ФРН - 7-9%, у Франції - 8%. За старанність японців, намагання у всіх випадках виконувати значно більший об'єм роботи, ніж від них вимагається, їх іноді називають країною «роботоманів» (Workaholics). У багатьох іноземців, що вивчають Японію, складається враження, що праця для японців вже стала фізіологічною потребою.

        Японці приділяють серйозну увагу підготовці соціальних робітників і підвищенню кваліфікації кадрів, вихованню максимально відданих працівників, які охоче підпорядковують особисті інтереси груповим, справі процвітання благодійності. Програми підготовки кадрів тісно пов'язуються з планами розвитку виробництва, переходи на випуск нових виробів, модернізації систем організації праці і управління, освоєння нових ринків.

     Матеріали спостережень спеціалістів з менеджменту показують, що кожен працівник соціальної сфери витрачає на тиждень в середньому 15 год. позаробочого часу на розвиток професійних знань, вивчення спеціальних курсів. Кожен працівник регулярно, раз в 3-4 роки переводиться на іншу посаду, в інший підрозділ фірми. При переміщеннях враховується кваліфікація працівників, їх професійне зростання.

           Японські методи соціальної роботи засновані на національних особливостях науки, виховання, освіти і культури. На ефективність соціальної справи в Японії значно впливає національний менталітет, історичні традиції, психічна сприйнятність японців, шанобливість до старших, працелюбство, безмежна цілеспрямованість, прагнення гарно виглядати перед світом. 

Пріоритетні напрямки соціальної роботи в Японії.

    У системі соціальної роботи пріоритетом залишається традиційна працьовитость японців, їх виключно добросовісне відношення до роботи і разом з тим створення стимулів (не тільки матеріальних) до праці; відмові від жорстких інструкцій з розрахунку на ініціативу, цілеспрямованість і ентузіазм працівників; обов'язку керівників діяти самостійно, володіти умінням об'єднувати людей і вести за собою, піднімати моральний дух співробітників; відкритій орієнтації на патерналізм, виховання у персоналу почуття причетності до єдиної родини.

 В першу чергу вони враховують самобутню трудову мораль. В уявленні японця цінність людини визначається, перш за все, тим, на що той здатний; для нього будь-яка робота почесна, ніщо не повинне заважати самовираженню і особистому успіху. Це, зокрема, дозволяло підприємцям контролювати мобільність соціальних  працівників, практикувати їх тривалу і навіть довічну зайнятість, особливо працівників великих фірм, що давало певні переваги, оскільки забезпечувало стабільний склад персоналу, економило кошти на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, зменшувало ймовірність соціально-трудових конфліктів.

         Враховується властиве японцям розуміння соціальної спільності, окрема особа розглядається ними не як абсолютна самоцінність, а як член сім'ї, місцевої общини, трудового колективу, нації в цілому, який добровільно і відповідально робить свій внесок в досягнення загальних цілей.

            Колективізм, що сприйняв традиції великої патріархальної сім'ї, служить етичною основою для орієнтації на групові цінності, на перевагу об'єднаних, а не індивідуальних зусиль. Першорядне значення в роботі  соціального працівника в Японії має турбота, пошана до людей похилого віку, уміння гармонізувати відносини.

 3.Соціальна робота з людьми похилого віку в Японії.

  Щодо соціальної роботи в Японії необхідно сказати, що зі всього комплексу проблем в цій сфері найбільшу увагу уряд звертає на створення гідного рівня життя особам похилого віку. Це пов'язано з тим, що чисельність даної категорії постійно зростає. Недаремно Японія входить в складений ООН список, так званих, "старих суспільств", хоча і знаходиться за цим показником позаду Швеції. Крім того, через зростання тривалості життя і збільшення періоду трудової активності цієї категорії населення, а також браку молодої робочої сили,  літні люди стануть важливим компонентом ринку праці Японії.

       Основна пенсія виплачується у зв’язку зі старістю, інвалідністю, а також всім потребуючим. Третина її забезпечується з державного бюджету, інша частина - різними страховими пенсійними фондами (такими як, наприклад, фонд базової пенсії через старість або фонд тих, що втратили годувальника). Для створення відповідних пенсійних фондів працює практично все населення Японії у віці від 20 до 60 років. В середині 90-х років базова пенсія складала 65 тис. ієн (приблизно 600 дол.). Таким чином родинна пара з двох пенсіонерів мала в своєму бюджеті 1200 дол. 

      Для отримання основної пенсії у зв’язку зі старістю необхідно мати 25-річний страховий стаж і 65-річний вік. Розмір такої пенсії може бути скорочений до 58% встановленого рівня в разі виходу на пенсію в 60 років і збільшений до 188% при виході на пенсію в 70 і більше років. Другий елемент системи соціального забезпечення Японії - страхування здоров'я. Існують шість альтернативних систем, які охоплюють все населення країни: 

•страхування здоров'я найманих робітників приватного сектора;

•страхування моряків; 

•асоціації взаємодопомоги по страхуванню працівників державних підприємств і установ; 

•асоціації взаємодопомоги по страхуванню працівників муніципальних підприємств і установ; 

•асоціації взаємодопомоги по страхуванню вчителів і інших працівників приватних шкіл; 

•національне страхування здоров'я осіб, які зайняті індивідуальною працею, а також непрацюючих, що здійснюється муніципалітетами.

     Третій елемент системи – суспільна ( соціальна)  взаємодопомога. Вона поширюється на тих, хто сам не може забезпечити собі мінімального рівня життя. Така допомога надається на основі Закону про гарантії прожиткового мінімуму, і виплачується по семи пунктах: на щоденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорон. В середині 90-х років її отримували 0,7% населення, що є значно менше, ніж 2,4% в 1951 р., (тоді коли був прийнятий цей закон). Кошти для виплат надаються державними -75% і місцевими органами влади в пропорції – 25%. 

       Соціальна допомога надається також ще на підставі шести інших законів, що конкретизують адресатів здобуття допомоги. Пріоритет в суспільній взаємодопомозі віддається захисту материнства і дитинства, для чого існують спеціальні центри. Крім того ця система призначена і для розумово відсталих дітей, а також дітей з фізичними вадами. Допомога надається і людям похилого віку, для яких створені реабілітаційні центри і будинки для престарілих, їм надається медична допомога вдома. До цих заходів держава активно залучає волонтерські організації з метою участі населення до активної діяльності за місцем їх проживання.

         Японці - світові лідери за тривалістю життя, середні показники якого становлять 85 років для жінок та 78 - для чоловіків. Показник малюкової смертності - 4,3 на тисячу новонароджених. Значне поліпшення індексу здоров'я забезпечується поліпшенням умов життя, розвитком системи соціального забезпечення, особливо надання медичної допомоги, а також поліпшенням системи медичного страхування, яким охоплено практично все населення країни.

          Нині в Японії діє система державної страхової медицини, яка функціонує завдяки державному та приватному страхуванню здоров'я.  Є також Закон "Про охорону здоров'я літніх людей". Згідно із цим законом, літні люди, які потребують лікування, можуть розраховувати на різноманітні страхові відшкодування, які оплачує держава. Люди пенсійного віку діляться на дві вікові категорії, від чого залежить кількість пільг та відшкодувань: старші 75 років та від 65 до 75 років. 

     На лікування людей похилого віку кошти надходять із фондів муніципальних органів. Окремо виділяється група осіб, визнаних інвалідами чи постраждалими. Приналежність до цієї пільгової категорії засвідчує довідка з підписом голови місцевої адміністрації.

        Більшість працівників Японії охоплені однією із шести програм соціального забезпечення. Державний пенсійний план стосується всіх працівників та їхніх родин. Для найманих працівників, державних чи приватних, призначено додатковий план: більшість зайнятих у приватному секторі беруть участь у програмі пенсійного страхування найманих працівників, яка гарантує допомогу по старості в розмірі, залежному від заробітків; ще чотири програми, що мають назву "Спілки взаємодопомоги", стосуються державних і деяких приватних працівників. Основна пенсія залежить від програми. Пенсія по старості виплачується щомісяця в однаковій сумі, що залежить від кількості років, коли робилися внески. Внески надходять від наймачів, найманих та уряду. Допомога на медичне обслуговування забезпечуються наймачами і зберігаються за найманими після їхнього виходу на пенсію. Старіння населення створює в Японії поважні проблеми, як, зрештою, і в інших розвинених країнах.

 4.Соціальна робота в Японії з різними  категоріями населення.

 Соціальні проблеми в Японії вирішуються інакше, ніж в західноєвропейських країнах. Японія не використовує чужих зразків, а застосовує власні методи в устрої життя народу, культурі, яка ретельно оберігається. На відміну від інших країн  з їх культом індивідуалізму та особистої свободи японці схильні вважати, що загальне благо вище за  особисті інтереси.  Їх готовність до колективної праці особливо у соціальній роботі являється однією з базових причин післявоєнного ривка, так званого «японського дива», секрет якого полягає не тільки в культурно - історичній специфіці країни й обраній нею моделі соціально-економічного розвитку. 

     Забезпечення великої кількості населення різноманітними видами соціального страхування є одним із проявів влади щодо поліпшення соціальних умов життя японців. До цієї ж категорії можна віднести і пенсійне забезпечення по старості. Важливим компонентом загальної системи соціального захисту людини у сучасній Японії є також забезпечення добробуту осіб похилого віку, інвалідів і малолітніх дітей. Страхування здоров’я являє собою ще один компонент загальної системи соціального захисту людини в сучасному японському суспільстві, воно торкається інтересів усіх без винятку прошарків суспільства. 

       На основі аналізу психолого-педагогічної літератури можна виділити основні форми соціальної роботи в Японії, а саме:

– обслуговування (традиційна форма допомоги однієї людини іншій, яка передбачає особисту підтримку – допомога під час покупок, дружні відвідування тощо);

– боротьба за зміни й захист громадянських прав (спрямовані на зміну функціонування установ, захист, розширення прав громадян);

– суспільно корисна робота соціальних працівників, пов’язана з функціонуванням державних установ (поширення інформації, оцінювання державних програм та їх виконання);

– самодопомога (поліпшення стану кварталу або мікрорайону й участь у групах самодопомоги);

– збір фінансових засобів та пожертвувань.

        Таким чином, соціальна політика в Японії - потужний чинник економiчного розвитку. По-перше, серед заходiв з пiдтримки соцiальної сфери в Японії  - суто економiчнi важелi бюджетної, податкової, кредитної полiтики. Зрозумiло, що врахування цього аспекту дiї названих важелiв здiйснює помiтний вплив на їх застосування для досягнення iнших цiлей, причому можливi конфлiкти як мiж державною соцiальною стратегiєю i, зокрема, кон'юнктурною тактичною полiтикою, так i мiж такими стратегiчними заходами, як промислова i соцiальна полiтика тощо. 

      По-друге, реалiзацiя заходiв соцiальної полiтики впливає на деякі економiчні параметри, збiльшуючи норму споживання i зменшуючи нагромадження, пожвавлюючи сукупний попит.  Нарештi, дiєва соцiальна полiтика  Японії забезпечує суспiльну злагоду, соцiальне партнерство, легiтимнiсть влади, отже, формує здатнiсть уряду проводити заходи власне економiчної полiтики.

Висновок:  Соціальні зобов’язання Японії  перед своїми громадянами залишаються завжди в силі. Японія сповідує державний патерналізм, тобто держава, як мудрий батько має піклуватися про членів своєї “родини”. 

 Сьогодні в Японії відбувається швидке старіння населення, за темпами якого країна є лідером серед інших. В цілому, починаючи з кінця ХХ ст., загострилася демографічна проблема. Зростання населення залежить від двох факторів: збільшення коефіцієнту народжуваності і зниження коефіцієнту смертності. В Японії зростання населення відбувається при падінні першого і зниження (в силу високого рівня життя, досягнень медицини) другого. 

Таке значне падіння пояснюється насамперед загальним зниженням народжуваності в країні. Японці все більше відтягують терміни створення власної сім’ї, бажаючи присвятити молоді літа кар’єрі і розвагам. Навіть взявши шлюб, чимало молодят не хочуть заводити дітей, вважаючи, що поява нащадків надто круто і у небажаному напрямку змінить їх звичний спосіб життя. Більш того, чимало жінок добровільно відмовляються від шлюбу. Свобода і самостійність все більше приваблює молодих японок. Якщо у 1930 р. на одну жінку в середньому приходилося 4,7 дітей, у 1947 р. – 4,5, у 1985 р. – 1,8, у 1992 р. – 1,5, у 2000 р. – 1,36. 

Японська преса пише про перетворення у “країну старих”, бо питома вага людей похилого віку у ХХІ ст. тут буде набагато більшою, ніж в інших країнах. До 2050 р. японці, які досягли 65-річного віку, будуть складати понад 35,7% населення країни. З одного боку, частину попиту на робочу силу закриють досвідчені руки ветеранів. 

 Проте з віком люди похилого віку починають частіше хворіти, багато хто потребує постійного догляду. Отже вони відтягують на себе не тільки значні кошти, а й робочі руки лікарів, санітарів, медичних сестер, що є системою соціальної роботи загалом. Тобто загострюються проблеми медичного і пенсійного забезпечення, що традиційно вирішуються державою.

Все це потребує підготовки великої кількості  висококваліфікованих працівників соціальної сфери у Японії. Протягом наступних п’ятдесяти років частка активного населення у віці від 15 до 64 років зменшиться з 86 млн. до 53,38 млн. чоловік. А це означає, що кожному працюючому доведеться відраховувати у вигляді податків, які спрямовуються на підтримання життя старих членів суспільства, набагато більше. Тобто Японія стоїть перед необхідністю термінової розробки нових систем медичного обслуговування і соціального забезпечення. Один з головних уроків японського досвіду регулювання соціально-трудових відносин є таким: ретельно відпрацьоване трудове законодавство, що відповідає соціально-трудовим реаліям, - шлях до оптимізації інтересів основних соціальних сил та досягнення гармонії в суспільстві.

         Важливим аспектом традиційної японської культури, який серйозно вплинув на повоєнний розвиток країни, є культивування в японському народі специфічного ставлення до праці, знань. Величезна соціальна нерівність між вузькою групою еліти і абсолютною більшістю суспільства призвела до того, що протягом віків багатство не стало основним критерієм достоїнств людини в японському суспільстві. Значною мірою його замінили такі цінності, як сумлінна праця і знання. Це гнучко використовувалось урядом і японськими підприємцями.  Одночасно вони взяли на озброєння традиційну «групову свідомість» японців. Традиційні японські моральні норми передбачають, що загальні завдання групи важливіші за особисті інтереси кожного з її членів.

Список літератури:

1.Арнольдов А. И., Бочарова В. Г., Вульфов Б. 3. И др. Социальная педагогика: вопросы теории и практики. Методические материалы. - М.: Центр социальной педагогики.  - РФ, 1994.

2.Григорьев С. И., Гуслякова Л. Г., Ельчанинов В. А. Теория и методология социальной работы. - М.: Наука, 1994.

3.Семигіна Т. Соціальна політика у глобальному вимірі. - К.: Пульсари, 2003.

4.Теорія і практика соціальної роботи: Вітчизняний і зарубіжний досвід / Під ред. Т.Ф. Яркиной, В.Г. Бочарової. М.; Тула, 2000. Т. 1-2.

5.Шанин Т. Социальная работа как культурный парадокс современности // Взаимосвязь социальной работы и социальной политики / Под ред. Ш. Рамон. - М.: Аспект Пресс, 1997.

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: