Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Набуття та припинення громадянства України

Категорія: Курсові |

громадянство УкраїниКурсова робота на тему: "Набуття та припинення громадянства України".

План:

Вступ

Розділ1. Правові основи  інституту громадянства України.

1.1  Регулювання  питань громадянства України  відповідно до міжнародних та національних стандартів у галузі права.

1.2 Правові акти, що регулюють законодавство України про громадянство.

1.3 Історичний аспект порядку набуття громадянства  в Україні та в світі

 Розділ 2. Правові принципи  поняття громадянства України

2.1 Підстави набуття громадянства України

2.2 Конституційно-правові умови прийняття до громадянства України

2.3 Причини припинення громадянства України

Розділ 3.Повноваження органів та організацій, які беруть участь у вирішенні питань громадянства

3.1 Система контролюючих структур щодо  вирішення питань громадянства України

3.2 Компетенція Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, щодо питань громадянства

3.3 Можливості запровадження в Україні  подвійного громадянства

Висновок

Список літератури

Детальніше про курсову роботу: Набуття та припинення громадянства України

Предмет: правознавство 

Кількість сторінок: 36

Ціна роботи: за домовленістю.

Автор роботи: Віталіна Севрук

Замовити курсову роботу з правознавства: 067 994 09 24, 063 143 32 32, ел.адреса:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Уривок з курсової роботи на тему: "Набуття та припинення громадянства України"

1.3Історичний аспект порядку набуття громадянства  в Україні та в світі.

  Першими кроками на шляху становлення інституту громадянства України після проголошення незалежності нашої держави був Закон ”Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991р., у ст. 9 якого закріплено, що ”всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України проживали на території України, є громадянами України”, а також Закон України ”Про громадянство України” від 8 жовтня 1991р.

   Указом Президента України від 31 березня 1992р. було затверджене ”Положення про порядок розгляду питань, пов’язаних з громадянством України”. Цими нормативними актами вперше було визначено поняття громадянства України, коло осіб, які стали громадянами незалежної Української держави, порядок набуття та припинення громадянства України.    

       
 
У зв’язку з прийняттям Конституції України 28 червня І996р. виникла необхідність приведення всіх нормативних актів у відповідність до Конституції України. Верховна Рада України ухвалила нову редакцію Закону про громадянство України і цей Закон набув чинності 20 травня 1997р. (в нової редакції від 18 січня 2001 року).  У першому розділі Конституції України зазначається, що „в Україні існує єдине громадянство” (ст. 4). Також про громадянство йдеться у другому розділі Конституції, який закріплює права, свободи та обов'язки людини й громадянина. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються Законом України "Про громадянство України".[10;16]

          Основним і найбільш поширеним способом набуття громадянства є філіація (filiation — фр. — зв’язок, наступництво, розвиток у формі наступництва, повторення), тобто набуття громадянства за народженням
Другим способом набуття громадянства є так зване укорінення, або набуття громадянства в порядку натуралізації.

             Згідно із загальноприйнятими принципами міжнародного права, кожна дитина має право на громадянство. Це положення міститься у принципі 3 Декларації прав дитини 1959 р. і в п. З ст. 24 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р. Отже, згідно з нормами міжнародного права, дитина ні за яких умов не може бути особою без громадянства.

       Громадянство за народженням набувається, у свою чергу, на основі двох принципів: „права крові”( дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження), або „права землі” (дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилась; незалежно від громадянства батьків). Нині законодавство України, як і більшості країн світу, передбачає змішану систему, при якій переважне значення „права крові” поєднується з „правом землі”.  [19;32]

              Вибір або переважання того чи іншого принципу обумовлено, головним чином, політикою держави в демографічній галузі. І якщо держава зацікавлена у швидкому зростанні свого населення, вона може використовувати ці два права повністю.  „Право крові” в чистому вигляді практично діє лише в скандинавських державах, де „право землі” застосовується тільки до дітей, батьки яких невідомі. "Право землі" переважає або має рівне значення з „правом крові” здебільшого в країнах англо-американської системи права, а також в деяких латиноамериканських країнах, таких, як Аргентина, Куба.

       Російський Закон про громадянство передбачає п’ять категорій осіб, які набувають громадянство Росії в порядку реєстрації. Всі іноземці, не зважаючи на те, чи були вони громадянами Радянського Союзу чи не були, чи є вони мешканцями країн СНД, мають рівні права й обов`язки щодо отримання російського громадянства. Це схоже на українські норми. Для того. щоб стати громадянином Російської Федерації, треба постійно прожити на території Росії 5 років від моменту одержання виду на проживання.

        Щоб набути американського громадянства, емігранти повинні пройти процес, відомий як натуралізація – прийняття у громадянство, адже емігрант, що став громадянином, може займати усі державні посади, крім права бути обраним президентом чи віце-президентом. Головні передумови до оформлення є слідуючими: вік, що найменше, 18 років, неповнолітні отримують громадянство спільно з батьками, п’ять років постійного перебування у США, присягнути на лояльність Сполученими Штатами.

       Щоб стати громадянином Чеської республіки, треба постійно жити в країні, не виїжджаючи з неї 5 років, тобто треба мати статус громадянина з постійним проживанням, а щоб його отримати, треба жити в країні 10 років. Значить разом 15 років безвиїзного проживання в країні.

          Друга важлива умова – треба оголосити про позбавлення попереднього громадянства, тобто спочатку стати громадянином Чеської Республіки, потім набувати громадянство якоїсь іншої держави. Третя умова – не можна увійти в конфлікт з поліцією, не можна бути ні під судом ні під слідством протягом останніх 5 років від дати подачі цього документу. В Чехії розповсюджується тенденція ускладнення процедури прийняття до громадянства. [26;14]

 

    Вирішення питань у судовому порядку, які стосуються громадянства, можуть виникнути у випадках придбання нерухомості, здійснення підприємницької діяльності, з питань щодо правового статусу біженців, у випадках усиновлення громадянина України іноземцем або навпаки, з питань отримання спадщини, з питань одруження з іноземцем, та в інших випадках. На основі проведенного аналізу вітчизняного законодавства та законодавства зарубіжних країн стосовно громадянства можна зробити висновок, що чинне законодавство Укрвїни відповідає європейським стандартам, що в майбутньому може сприяти інтеграції України до європейської спільноти.

Замовити курсову роботу в Житомирі

 

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: