Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Пасовища та технології заготівлі сіна

 E-mail | Категорія: Контрольні | Перегляди: 1631 |

технології заготівлі сіна        Контрольна робота на тему: Пасовища та технології заготівлі сіна. 

     

       1. Технологія заготівлі сіна в зоні радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь.

 Зона радіоактивного забруднення - територія чи акваторія, у межах якої рівні радіоактивного забруднення перевищують установлені норми радіаційної безпеки (ДСТУ 4933:2008).Дозволено заготівлю сіна  з обов'язковим попереднім дозиметричним контролем.

     При виборі технології заготівлі сіна перевага віддається тому варіанту, за якого забезпечується високий рівень збереження врожаю й одержання найбільшого прибутку з гектара зібраної площі.

 Високоякісне сіно можна одержати з високо­якісних трав: бобових і злакових, багаторічних та однорічних. Найбільше поживних речовин концентрується в листках трав, отже, при проведенні заготівлі трав необхідно зберегти максимальну кількість листя, для цього слід період висушування трави  зробити мінімальним.

      При висушуванні сіна на сонці поживних речовин втрача­ється найменше. Сіно після скошування не рекомендується до­вго тримати у валках та покосах, тому що в цьому випадку може відбуватися пересушування сіна, що призводить до зни­ження його якості. Якісно приготоване сіно має зелений колір, приємний аромат, міс­тить багато листків та суцвіть, і його вологість не перевищує 17%.

         Пересушене сіно робиться ламким, легко втрачає цінні компоненти -листочки, тоненькі гілочки і стебла. Сіно з підвищеною вологістю втрачає якість через активний розвиток сапрофітної мікрофлори, буріє або чорніє і стає малопридатним для згодовування тваринам.

          Для забезпечення швидшого висихання сіна застосовують процес плющення, у результаті чого руйнуються стебла, епідермаль­ні тканини та судинно-волокнисті пучки. Для цього використо­вують спеціальні машини - косарки-плющилки. Плющення ско­рочує процес сушіння у 2-4 рази, причому втрати протеїну скоро­чуються вдвічі, а вуглеводів - утричі порівняно з сушінням сіна в покосах чи валках.

        Після висушування сіна до вологості 14-17% його складають у скирти або розміщують у сіносховищах. У тому випадку, коли дощова погода не дає можливості висушити сіно до відповідної вологості, його можна вкладати в скирти за умови пересипання сіллю. На 1 т сіна залежно від вологості витрачають 5-8 кг солі. Розсипають її рівномірно по поверхні кожного шару сіна товщи­ною 40-50 см. Сіль запобігає ферментації і розвитку шкідливої мікрофлори. Підсолене сіно не псується при зберіганні, має добрі смакові якості і добре поїдається тваринами.

           Вологість сіна можна визначити органолептичним шляхом. Сухе сіно з вологістю 15% при скручуванні тріщить і ламається, на дотик тверде. Після скручування легко розкручується майже пов­ністю. Сіно з вологістю 15-17% - середньосухе, при скручуванні шелестить, стебла не ламаються, після скручування розкручується частково. Сіно з вологістю 18-20% на дотик м'яке, легко скручу­ється в пучки, стебла не ламаються, а пучок не розкручується.

        Сіно можна зберігати в пресованому вигляді. Пресоване сіно менше поглинає вологу з повітря, довше зберігає приємний запах, при згодовуванні менше руйнується. Пресують сіно з вологістю 18%. Пресоване сіно згодовується тваринам після попереднього подрібнення на дробарках.

         Якісне сіно є джерелом вітамінів для тварин. Вітамінне сіно можна приготувати з трав різного ботанічного складу. Вітамін­ним вважається таке сіно, 100 кг якого в перерахунку на суху речовину відповідає 70-80 кормовим одиницям і містить 7-8 кг білка, а 1 кг містить більше 50 мг каротину та вітаміни В, Е, Д. Для приготування вітамінного сіна використовують бобові куль­тури і дрібне різнотрав'я. Скошену траву висушують у сіносуша­рках, в умовах затінення, щоб не відбувався розпад каротину. Сухе сіно зберігають у сіносховищах або під навісами.

   Для технічного забезпечення технологій заготівлі сіна Україна освоїла випуск косарок, граблів і рулонних прес-підбирачів. Для скошування трав у валок або врозстил є достатня кількість косарок, серійний випуск яких налагоджено у більшості регіонів України. Широкий набір марок і конструкцій косарок містить 3 самохідні, 2 причіпні, 8 начіпних і 2 кінних. Практично Україна свої потреби в косарках повністю забезпечує. Однак начіпні та кінні косарки — малопродуктивні, а самохідні та причіпні — дорогі.

        Отже, сіно є важливим компонентом у раціонах корів і мо­лодняка. Високої якості сіно містить усі поживні речовини, необхідні для повноцінної годівлі тварин. Сировинною ба­зою для приготування сіна є посіви багаторічних трав, тра­восумішок у польових сівозмінах, а також поліпшені сіножаті і пасовища.

Перший укіс насінників люцерни проводять на сіно не­залежно від фази розвитку, але не пізніше третьої декади травня, конюшини — до 1—5 червня. Бобово-злакові тра­восумішки збирають в оптимальній фазі розвитку перева­жаючого компонента.

Заготовляють сіно в розсипному, пресованому або по­дрібненому стані. Його сушать у польових умовах до стан­дартної вологості 17 % або досушують активним вентилю­ванням на кормовому дворі. Для одержання високоякісного сіна необхідно ретельно до­тримуватися технології його заготівлі, тобто проводити вчасне скошування, згрібання та висушування, а також зберігання.

Вчасне скошування сприяє підвищенню врожайності, продов­женню продуктивного використання сіножаті. Від строків ско­шування залежить не тільки рівень врожайності, а також і якість сіна, вміст у ньому поживних речовин. Краще скошувати траву на сіно в більш молодому віці, тому що при пізньому скошуванні втрачається якість сіна, стебла рослин грубіють, стають ламкими,утворюється багато потерті. При пізньому скошуванні утворю­ється багато насіння бур'янів, яке засмічує сіножать, що сприяє їх поширенню, це може призвести до зміни видового складу сіножаті. Строки скошування сінокосів впливають на розвиток корене­вої системи трав. Занадто раннє скошування послаблює розвиток  кореневої системи.

 2. Значення сіяних сінокосів і пасовищ і перспективи їх розвитку.

  Культурні пасовища - це поліпшені або ство­рені на орних землях пасовищні кормові угіддя. Культурне пасо­вище - це спеціальне, технічно оснащене і обладнане пасовищне угіддя, розраховане на певну систему експлуатації, включаючи інтенсивне удобрення і зрошення, водопостачання, електровипасання, наявність умов для доїння.

          Культурне пасовище - це не тільки зелені рослини, а й сонце і свіже повітря, які разом сприяють високій продуктивності і відтворенню стада, поліпшують здоров'я тварин. За строками використання культурні пасовища поділяють на багаторічні, або постійні, короткострокові, або перемінні, і однорічні.

         Багаторічні пасовища створюються поза сівозмінами і використовуються без пересування протягом десяти і більше років. За­вдяки інтенсивній системі удобрення, правильному використанню та належному догляду за травостоєм продуктивність таких пасо­вищ протягом багатьох років залишається досить високою.

       Короткострокові пасовища закладають у системі лучних, при­фермських, ґрунтозахисних та інших сівозмін або поза сівозміна­ми. Використовують їх до 5 років. У травосумішки для них включають переважно верхові злакові і бобові трави, тому високі врожаї вони дають перші два-три роки.

         Однорічні пасовища - це кормові угіддя, травостій яких скла­дається з однорічних трав і використовується переважно для одноразового випасання худоби. Вони доповнюють короткостро­кові і довгорічні незрошувані пасовища, які дають нерівномірний вихід зеленого корму протягом пасовищного періоду.  За призначенням пасовища створюють для корів, нетелів, відгодівельного молодняку великою рогатої худоби і телят до одно­го року, а також для овець, свиней, коней, птиці.

     Раціональне використання пасовищ має велике значення. Па­совищний період триває приблизно від 5 до 7 місяців. Зелена трава містить майже в 1,5 раза більше поживних речовин і в 10 разів більше вітаміну А порівняно із сіном. Крім того, у траві значно більше інших вітамінів. Собівартість кормової одиниці зе­леного корму в 1,5-2 рази нижча собівартості кормової одиниці сіна і в 4-5 разів - коренеплодів. 100 кг сухої речовини трави з пасовищ відповідають 60-80, а сіна - 40-50 кормовим одиницям.

         При пасовищному утриманні тварин майже не буває втрат зе­леної маси, знижуються затрати праці на збирання, транспортування та зберігання кормів. Це, у свою чергу, підвищує продуктивність тварин і рентабельність використання угідь.

         Якщо корови з'їдають достатню кількість трав, то навіть при максимальних удоях вони не відчувають недостачі в біл­ках. У молодій бобово-злаковій траві на кормову одиницю ін­коли припадає 150 г перетравного протеїну, а потреба корів у ньому становить 100-105 г. Досліди показують, що при випа­санні тварин на пасовищах відпадає потреба в підживленні кон­центрованими кормами.

          Основною вимогою при раціональному викори­станні пасовищ є створення умов для високої продуктивності, збереження цінного складу травосумішки протягом тривалого періоду, забезпечення пасовищним кормом найбільшої кількості тварин і отримання високого виходу тваринницької продукції.

            Велике значення тут має накопичення і витрата запасних поживних речовин при пасовищному використанні травостою, біологія росту та розвитку трав, сезонні коливання у відростанні трави, періоди «відпочинку» пасовищ та деякі інші особливості. При використанні пасовищ велике значення мають строки, ви­сота і кількість спасувань, нормальне навантаження на пасовища. При занадто ранньому або пізньому спасуванні ґрунт ущіль­нюється, що викликає незадовільний подальший розвиток рос­лин, травостій при цьому погіршується, падає продуктивність па­совища, що може викликати його передчасне виродження.

Велике значення має також висота спасування. При низькому спасуванні (2-3 см) продуктивність пасовища в такі роки падає, тоді як при високому спасуванні (10-15 см) значна частина траво­стою використовується неповністю, що також небажано. У Поліссі та Лісостепу рекомендується спасувати на висоту не нижче 4-5 см. Частота випасання залежить від грунтово-кліматичних умов, кількості опадів, інших причин. При частому спасуванні рослини позбуваються листкового апарату, у результаті чого знижується швидкість накопичення запасних поживних речовин у підзем­них органах, що знижує зимостійкість їх, травостій зріджується, пасовище втрачає цінність. Разом із тим рідке спасування по­в'язане з переростанням трав, вони втрачають кормові якості, погано поїдаються тваринами.

В умовах оптимального зволоження на культурних пасови­щах допускається до 5-6 спасувань.

            Для забезпечення високої продуктивності па­совищ необхідно організувати ретельний догляд за ними. Бага­торічні експериментальні дані свідчать про те, що щорічне вне­сення мінеральних добрив, а раз на 2-3 роки і органічних, забез­печує високу продуктивність пасовища протягом 10—15 років.  До важливих робіт по догляду за пасовищами належить та­кож і розгрібання екскрементів, тому що в тих місцях, де вони лежали тривалий час, виростає трава, яка не спасується тварина­ми. При скошуванні залишків трав і розгрібанні екскрементів продуктивність пасовищ зростає до 40% .

Список літератури:

1.Баканов В.Н., Менькин В.К. Кормление с.-х. животных. - М., Агропромиздат, 1989. - С.145-159.

2.Богданов Г.А. Кормление с.-х. животных. - М., Агропромиздат, 1990. - С.90-92.

3.Копил Л.М. Підготовка, зберігання та використання кормів. - К., Урожай, 1973. - С.123-126.

 

4.Практикум з годівлі с.-г. тварин / І.І.Ібатулін, Ю.О.Панасенко, В.К.Кононенко та ін. - К., 2000. - С.118-119.

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: