Как правильно класть плитку. Как класть плитку на стену быстро. Класть плитку своими руками. Как выбрать ламинат для квартиры. Какой лучше выбрать ламинат сегодня. Какого цвета выбрать ламинат. Как правильно клеить обои. Как клеить обои на потолок вертикально. Как правильно клеить углы обоями. Интересные самоделки своими руками. Качественные самоделки своими руками фото. Самоделки для дома своими руками. Как сделать потолок в доме. Чем лучше утеплить потолок дома на сегодняшний день. Утепление потолка дома своими руками. Бизнес идеи с минимальными вложениями. Успешные идеи малого бизнеса с нуля. Прибыльные бизнес идеи. Как сделать мебель своими руками. Сделать деревянная мебель своими руками. Сделать мебель своими руками видео. Опалубка для фундамента. Как сделать опалубку для фундамента быстро. Опалубка для фундамента купить.

Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Книга та журнал як вид документу

 E-mail | Категорія: Контрольні | Перегляди: 3135 |

документи

Контрольна робота на тему:  "Книга, журнал та продовжуване видання як вид документа". 

План :

1.Книга як вид документа.

2.Журнал як вид документа.

3.Продовжуване видання як вид документа.

Список літератури.

1.Книга як вид документа.  Однією з найважливіших проблем, що стосуються визначення та класифікації документа, є визначення співвідношення поняття "документ" і поняття "книга", встановлення місця книги серед інших документів. 

  У сучасному книгознавстві термін "книга" застосовується в різних значеннях. Найбільш широке значення поняття "книга"  -  це будь-який запис інформації на спеціальному носії будь-яким винайденим людиною способом (писемним, ізографічним, аудіовізуальним, машинозчитувальним тощо).

  Але існують інші визначення "книги", які звужують обсяг цього поняття. Наприклад, за державним стандартом України ДСТУ 3017-95  «книга» — це "книжкове видання обсягом понад 48 сторінок". Обмеження вказаною кількістю сторінок — умовне. Відомі й інші пропозиції: вважати книгою документ обсягом понад 4 сторінки або понад 8 сторінок, або понад 100 сторінок. Навіть інколи подавали вимірювання обсягу "книги" в друкованих аркушах або в бітах.

         У державних стандартах останнього часу термін "книга" може відноситися як до неперіодичного, так і до періодичного (точніше, серіального) видання; ніяких обмежень щодо періодичності як "книги", так і "книжкового видання" в їх дефініціях немає. Поняття "книга" визначається також, виходячи з особливостей знакової системи запису інформації.  У нашому сучасному розумінні найбільш широке значення поняття "книга"  щодо знакової природи інформації і способу її сприйняття людиною дорівнюється значенню що книга — це документ сприйнятий людиною безпосередньо; якщо документ сприймається людиною за допомогою технічних пристроїв (наприклад, апарату для читання мікроформ), він вже не вважається книгою. 

          Отже, різні сучасні визначення поняття "книга" відносять "книгу" до того чи  іншого виду документа за особливостями матеріального носія інформації та її  знакової форми. Переконливих аргументів на користь того, щоб обмежити обсяг поняття "книга" тим чи іншим значенням, не знайдено. Звертаючись  до різних праць, присвячених тлумаченню поняття "книга", слід визначати, який документ є книгою в розумінні автора. Але ми не можемо сказати, що саме певний вид документа (з погляду класифікації) є книгою, бо у визначеннях книги  враховуються найрізноманітніші ознаки.

        Традиційним є такий підхід, коли поняття "книга" обмежується певними характеристиками матеріального носія інформації чи знакової системи її передачі.  Для того, щоб "документ" перетворився на "книгу", на шляху від комуніканта  до реципієнта потрібна діяльність комунікаційних посередників (КП), які  перетворюють документ вихідний, створений автором, на книгу і сприяють її  надходженню до одержувача інформації.

        Місце книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі можна показати таким чином:

1 .Автор. 

2.Документ вихідний. 

3. Комунікаційний посередник - 1.

4.Документ похідний (книга).

5.Комунікаційний посередник.

6. Одержувач інформації.

Основні елементи цієї схеми можна прокоментувати таким чином:

1. Автор — це комунікант, або творець інформації, який готує документ вихідний, де фіксується початкова інформація.

2. Документ вихідний — рукопис, або початковий варіант повідомлення на одиничному носії.

3. Комунікаційний посередник-1 — видавництво чи редакція періодичного або продовжуваного видання, центр депонування документів, фірма грамзапису,  відеозапису і т.п.

4. Документ похідний (книга) — може бути названий також: видання, публікація, депонований документ, опублікований документ.

5. Комунікаційний посередник-2 — заклади системи книгопоширення (книгорозповсюдження_) та книговикористання, які доводять опублікований документ до його користувача, роблять його відомим і доступним для багатьох (тобто для невизначеного заздалегідь кола осіб). Це — сфера книжкової торгівлі та передплати видань, бібліотечної справи і науково-інформаційної діяльність

6. Одержувач інформації — читач, слухач, глядач; взагалі — споживач інформації.

         Виходячи з наведеної схеми і розуміння місця книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі, можна дати таке визначення: книга — це документ, який створюється в результаті діяльності комунікаційного посередника-1 (книговидавничої або редакційно-видавничої організації) і потрапляє до одержувача інформації в результаті діяльності комунікаційного посередника-2 (закладів системи книгорозповсюдження, книгопоширення та книговикористання).

        Ця дефініція книги не тільки визначає місце книги в комунікаційно- інформаційному процесі, але й підкреслює її особливу функціональну природу. На відміну від будь-якого документа вихідного книга з самого початку призначається для невизначеного кола осіб, або "для абстрактного читача" (чи споживача інформації). Для цього вихідний документ перетворюється на видання (або його частину) чи на публікацію, тобто опублікований документ. 

          Отже, книга за своєю функціональною сутністю є документом опублікованим, незалежно від форми опублікування (видання чи депонування), особливостей  матеріального носія інформації, знакової системи її передачі та каналу її сприйняття людиною. 

             Однак не можна сказати, що всі опубліковані документи належать до "книги", тому що формою опублікування документа може бути ще й доведення його змісту до широкого загалу через показ на телебаченні, читання по радіо, на сцені тощо або експонування документа на виставці, в музеї і т.п.

        Для перетворення документа на книгу обов'язковою є діяльність комунікаційного посередника-1 та комунікаційного посередника-2. Тому підсумкове визначення "книги" може мати такий вигляд: книга — це документ опублікований, виданий або депонований, що надається в суспільне користування через книжкову торгівлю та бібліотеки.                

     "Бібліотеки" тут розуміються як соціальний інститут, що забезпечує зберігання документів, опублікованих у будь-якій формі, на будь-якому матеріальному носії; бібліотеки як державні та муніципальні, публічні, так і приватні та особисті.

2.Журнал як вид документа.

   Як документ журнал має такі власні особливості: нескінченність та регулярність виходу в світ номерів через певні проміжки часу, наявність опублікованих матеріалів у виді статей; журнал має певний тематичний напрямок змісту, статей, які в ньому містяться; особливе поліграфічне оформлення. Журнал має постійно діючу редколегію, яка з погодження директивних органів очолює програму видання, його функціональне та читацьке призначення, тематичний напрямок видання . 

    Кожний номер журналу виходить впродовж року під постійною назвою, але номери мають, звісно, різний зміст. Журнальне видання випускається у виді блоку закріплених в корінці аркушів друкованого матеріалу визначеного формату, у обкладинці або палітурці. Характерними особливостями для журнальних видань є великі формати сторінок, двоколонний набір. 

         Більшість журналів є ілюстрованими виданнями, а наявність і характер ілюстрованих матеріалів визначається конкретним типом журналу. Оскільки журнал виходить раз на тиждень, або раз на місяць, інформація, яка в ньому міститься є менш оперативною, ніж в газетах. Але тематика більш різноманітна. Інформація в журналі може бути первинною: статті, художні твори, нариси; вторинною: реферати, огляди тощо. Журнальні видання можуть містити, також, оригінали творів, або переклади. 

         Внутрішню структуру журнальних видань визначають рубриковані розділи та різноманітні за жанром, обсягом матеріали. Читацьке призначення журналів залежить від сфери діяльності читача, його професії, загального культурного розвитку та інтересів. 

           Саме читацьке призначення визначає стиль викладу інформації, тематику видання, характер його матеріалів, розрахованих на читачів певних вікових категорій, залежно від виду їх занять та діяльності. Існують, також, видання, розраховані на специфічні групи населення, наприклад, для людей із фізичними недоліками. 

       Звідси, всі журнальні видання поділяються на масові і соціальні. Масові журнали розраховані на широке коло читачів. Соціальні – призначені для окремих соціальних груп. Їх завданням є забезпечення комунікації у цих групах.  Деякі журнали мають додатки, які виходять з певною періодичністю в межах року видання. Додаток до журналу може бути і неперіодичним виданням і виходити одноразово. 

     За читацьким призначенням журнали можуть бути розраховані на читачів-не спеціалістів, та для спеціалістів в певних галузях знань чи суспільної практики. За функціональним призначенням журнали поділяються на: суспільно-політичні (правознавчі, суто-політичні, економічного типу, популярні); наукові (природничі, гуманітарні, загальнонаукові); науково-популярні (технічні, науково-фантастичні, природознавчі, загальнонаукові); культурологічні (літературно-художні, культурно-мистецькі, релігійні); існують також, фахово-галузеві видання, статево-групові (для села, для молоді, для жінок) тощо. 

Розподіл журналів на класи, підкласи, групи.

           Практичне вивчення журналів з метою визначення їх місця в системі ЗМК передбачає виявлення типологічних ознак і характеристик, а також моделювання і прогнозування нових видань. Такий аналіз включає такі складові: класифікацію за тематичною спрямованістю, визначення типологічних ознак журналів, їх типів, видів, складення логічної класифікаційної моделі і типологічного моделювання. Саме класифікація дозволяє поділити велику кількість журналів на класи, підкласи, групи, підгрупи з тим, щоб визначити, до якої з них належить те чи інше видання, його основні відмінності та загальні риси. 

         Існують різні класифікації журналів за такими ознаками: читацькою аудиторією, місцем видання, характером інформації, видавничим органом, мовою, тематичною спрямованістю, цільовим призначенням. Але слід підкреслити, що найважливішими визначальними ознаками виступають тематична спрямованість і цільове призначення. Відповідно до цього вирізняються дві основні класифікації, які доповнюють одна одну в характеристиці журналів і можуть бути використані залежно від конкретних завдань - поділ за цільовим призначенням всередині тематичної класифікації і поділ за тематикою всередині класифікації за цільовим призначенням.             

              Наприклад, поділивши спеціальні журнали за тематичною спрямованістю на технічні, медичні, екологічні тощо, можна поділити тематичний клас за цільовим призначенням, тобто технічні чи сільськогосподарські - на наукові, виробничі тощо. І, навпаки, поділивши всі спеціальні журнали за цільовим призначенням на наукові, практичні тощо, можна їх також відрізняти за тематикою, тобто наукові журнали - на технічні, сільськогосподарські, медичні тощо. 

          Умовно всі журнали можна поділити на три рівня сприйняття, які відповідно розраховані на три рівня читачів: 1) інформація для всіх; 2) широке коло працівників галузі й тих, хто цікавиться певними сферами науки, техніки, культури; 3) наукова і спеціальна інформація. 

        Узагалі всі журнали поділяються, звичайно, умовно на такі основні тематичні класи: загальнополітичні та соціально-економічні, виробничо-технічні, природничо-наукові, сільськогосподарські, медичні, культурно-просвітницькі, літературно-художні, військові, спортивні, екологічні. Кожен з цих класів у свою чергу поділяється на тематичні групи. 

     Найчастіше при класифікації журнальної продукції застосовується принцип цільового призначення, який характеризує суть видання, визначає його читацьку аудиторію, завдання та програму, конкретизує характер і тип видання. Розглянемо поділ журналів за цільовим призначенням на прикладі спеціальної журнальної періодики. 

        Спеціальні журнали, незалежно від їх галузевої належності, розраховані переважно на наукових працівників, широке коло спеціалістів, передовсім практиків і спеціалістів, які працюють у даній галузі. Відповідно до цього спеціальні журнали поділяються на наукові, фахові та інформаційні. 

3.Продовжуване видання як вид документа

 Продовжуване видання – виходить у світ без чітко визначених наперед проміжків часу, а за мірою накопичення та редакційно-видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.

Загальна характеристика періодичного видання, що продовжується:

Періодичні видання, що продовжуються, виділяються за ознакою регулярності виходу в світ.

Періодичне видання виходить через певні проміжки часу постійним для кожного року числом номерів (випусків), що не повторюються за змістом, однотипно оформленими нумерованими або датованими випусками, що мають однакову назву.

Видання, що продовжується, виходить через невизначені проміжки часу, у міру накопичення матеріалу, що не повторюються за змістом, однотипно оформленими нумерованими і/або датованими випусками, що мають загальний заголовок.

      Продовжуване видання  є різновидом серійного видання, що виходить протягом часу, тривалість якого заздалегідь не встановлена, як правило, нумерованими і/або датованими випусками (томами), що мають однаковий заголовок.

     Серійне видання планується як нескінченне, необмежене в часі видання. Його окремі випуски мають суцільну нумерацію, не повторюються за змістом. Випуск серійного видання може припинитися під впливом різних обставин, проте у момент свого початку воно мислиться безперервним. Для серійних видань характерна ще одна ознака: їх, як правило, випускають декілька колективів (наукових, творчих, просвітницьких, суспільних). Назви цих колективів обов'язково указуються у вихідних відомостях.

 Періодичне видання — найбільш поширений вид серійного видання. Воно характеризується певними ознаками: актуальність тематики, різнохарактерність зміст, оперативність і регулярність виходу в світ, відповідність заголовка характеру видання, не змінному протягом тривалого часу, наявність однієї або декількох організацій, органом якої (яких) виступає видання. Періодичне видання є одним з основних засобів в системі масової комунікації.

       За ознакою регулярності виходу в світ періодично видання можуть бути щоденними, щотижневими, щомісячними, щоквартальними, щорічними і т.д.

 По місцю випуску і сфері розповсюдження розрізняють місцеві (в межах однієї області, міста, одного або не скількох районів, підприємства, установи, господарства або учбового закладу), регіональні (Автономної Республіки Крим), загальнодержавні (національні) і зарубіжні періодичні видання.

 Виділяють п'ять основних видів періодичних видань: газета, журнал, хворій, календар, експрес-інформація.

Періодичні і продовжувані видання мають власний типологічний ряд.  Його головними складовими є:

•газета;

•журнал;

•бюлетень;

•календар.

         Газета - періодичне газетне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих і інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу.

          Журнал [часопис] - періодичне журнальне видання, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографі. Журнал може мати додаток чи додатки у вигляді періодичних чи продовжуваних видань, а також платівок, дискет, магнітофонних стрічок, інших носіїв аудіовізуальної інформації

Бюлетень - періодичне або продовжуване видання, що випускається оперативно, має ознаки журнального і або газетного видання, містить матеріали організації, яка його видає. Періодичні бюлетені, як правило, мають постійну рубрикацію. В окремих випадках бюлетені можуть випускатися протягом короткого часу, обмеженого періодом проведення певного заходу. Бюлетень матеріалів нормативного, директивного чи інструктивного характеру, що видається, як правило, державним органом. Бюлетень довідкових матеріалів, розташованих у порядку, зручному для їхнього швидкого пошуку

         Календар - періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів тижнів, місяців даного року, а також з іншими відомостями різного характеру. Календарі можуть бути щорічними, щомісячними, щотижневими. Аркушеве видання календаря-щорічника з переліком днів року, розташованих за місяцями у вигляді таблиці.

Настінний (настільний) календар-щорічник, в якому для кожного дня чи тижня, місяця відведено окремі аркуші, що відривають (перекидають). Календар-щорічник, який випускається у вигляді книжкового видання, з матеріалами, підібраними відповідно до певної тематики і призначений певним категоріям читачів. Календар-щорічник (щоквартальник, щомісячник, щотижневик) з вибірковим переліком днів року, пов’язаних з певними пам’ятними подіями та відомостями щодо цих подій. 

      Періодичне реферативне видання розширених та зведених рефератів найактуальніших опублікованих зарубіжних матеріалів або неопублікованих вітчизняних документів, призначене для оперативного інформування фахівців. 

Список літератури:

1.Ілюшенко М. П., Кузнєцова Т. В., Лівшиц Я. З. Документознавство. Документ і системи документації. - К, 1998. 

2.Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІАСД; Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. - К., 2000. - 162 с. 

3.Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник для вузов. - 5-е изд., стереотип. - К.: Знання, 2004. - 459 с.

4.Палеха Ю. І, Леміш Н.О. Загальне документознавство.Навч. посібник: К.:Ліра-К-2008. –395с. 

5.Швецова-Водка Г. Документознавство: Навч. посіб. – К: Знання, 2007. – 398 с.

6.Швецова-Водка Г. Типологія документа: Навч. посіб. для студ. ін-тів культури. - К.: Кн. палата України, 1998. - 80 c. 

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: