Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Платоспроможність страхової компанії, її види

 E-mail | Категорія: Контрольні | Перегляди: 1624 |

страхова компаніяКонтрольна робота на тему: "Платоспроможність страхової компанії, її види. Порядок нарахування, вимоги законодавства України та ЄС."

 Платоспроможність страховика – це об’єктивний показник його поточного фінансового стану шляхом його прогнозування в осяжному майбутньому. Інакше, це можливість виконання в осяжному майбутньому його зобов’язань завдяки тим активам, які є в розпорядженні страховика, являють собою реальні цінності, а тому є ліквідними.

Усі зобов’язання страховика можна розділити на дві групи:

 зовнішні зобов’язання, тобто зобов’язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом і т. ін.;

внутрішні зобов’язання — це зобов’язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

            За обсягом перевагу мають зовнішні зобов’язання, які можна поділити на страхові та інші. Обсяг зовнішніх зобов’язань є основним показником для визначення платоспроможності. У Західних країнах страхові компанії поряд зі страховою діяльністю здійснюють фінансову та інвестиційну, тому у страховика виникають фінансові й інвестиційні зобов’язання, які впливають на його платоспроможність. 

            Страхові зобов’язання — основна складова зовнішніх зобов’язань. Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок двох основних джерел :

коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов’язанням;

власних вільних коштів. 

         З огляду на характер страхової послуги, в основі якої лежить категорія страхового ризику та випадковість його настання, розрахунковий розмір страхових резервів може бути недостатнім для виконання всіх зобов’язань за страховими виплатами. Тому страховик повинен мати вільні від зобов’язань кошти, які може використати для виплат у разі, коли страхові резерви будуть вичерпані.  Коли бракуватиме страхових резервів, страховик повинен буде виконати страхові зобов’язання за рахунок власних коштів. Західний досвід показує, що страховика можна вважати платоспроможним у разі, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов’язання. 

             До власних коштів страховика належить статутний фонд, а також резерви, які формуються за рахунок прибутку, та резерви, які не пов’язані із зобов’язаннями. Сюди слід також віднести нерозподілений прибуток.   Наявність значного обсягу власних коштів має важливе значення із самого початку діяльності. Коли страховик не має збалансованого страхового портфеля, а страхові резерви малі й не можуть дати значного інвестиційного прибутку, страховик за рахунок власних коштів може виконати свої зобов’язання. Власні кошти страховика утворюють запас (маржу) платоспроможності.

             У Європейському союзі у зв’язку зі специфікою проведення кожного виду страхування та різним розподілом ризику запас платоспроможності визначається окремо за ризиковими видами страхування і зі страхування життя. У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає в зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною.

         Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас платоспроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов’язаннями. У разі, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує розрахунковий нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною. Іншими словами, власних коштів, вільних від зобов’язань, разом із страховими резервами має бути достатньо для виконання зобов’язань за страховими виплатами.

            Розрахунковий нормативний запас платоспроможності має дорівнювати найбільшій із двох сум, одна з яких обчислюється на підставі страхових премій, а друга — на підставі страхових виплат. У першому випадку розрахунковий запас платоспроможності визначається на підставі надходжень страхових премій за звітний період, а саме:

,

де Р1 — розрахунковий розмір на підставі страхових премій; 

SP1 — сума надходжень страхових премій до 10 млн євро;

SP2 — сума надходжень страхових премій більше, ніж 10 млн євро (загальна сума страхових премії за винятком SP1);

VS — загальна сума страхових виплат за винятком виплат, сплачених перестраховиками;

V — загальна сума страхових виплат.

           З огляду на досвід західні компанії загальну суму надходжень страхових премій поділяють на дві частини — 

суму надходжень страхових премій до 10 млн євро ;

понад 10 млн євро. 

        У разі, якщо страховик має надходження страхових премій понад 10 млн євро, вважається, що страховик уклав більше угод страхування, у нього ширше розподілений ризик, а тому він (страховик) більш надійний. У такому разі застосовується «пільговий» коефіцієнт 0,16, інакше він становить 0,18.

            Відношення загальної суми страхових виплат (за винятком виплат, що сплачені перестраховиками) до загальної суми страхових виплат виокремлює частку виплат, які сплачені самим страховиком, причому воно повинно бути не меншим від 50 %. У разі, коли фактично цей коефіцієнт менший за 50 %, він береться в розмірі 50 %.

У другому випадку розмір розраховується на підставі страхових виплат:

 , 

де Р2 — розрахунковий розмір на підставі страхових виплат;

V1 — середньорічна сума виплат до 7 млн євро;

V2 — середньорічна сума виплат понад 7 млн євро (загальна сума страхових виплат за винятком V1).

          Період розрахунку середньорічної суми виплат установлено три роки, при страхуванні кредитів — сім років. Використання середньорічної суми виплат на відміну від визначення страхової премії за звітний період пов’язане з випадковістю настання страхової події і коливань розміру збитків. Поділ загальної середньорічної суми страхових виплат на дві частини зумовлений тими самими причинами, що й поділ загальної суми страхової премії. 

          Перший результат відрізняється від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов’язаннями, які прийняті, а нормативний запас платоспроможності на підставі страхових виплат — на основі зобов’язань, що виконані.

         Директивами ЄС передбачено також наявність гарантійного фонду, тобто вільних від зобов’язань коштів в обсязі 1/3 фактичного запасу платоспроможності. Цей фонд створюється страховиками для контролю за додержанням фактичного запасу платоспроможності. Забезпечення платоспроможності страховиків України контролюється згідно із Законом України «Про страхування», яким передбачено:

наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;

створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

          Принциповим моментом у новому українському законодавстві є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим, де розрахунковий нормативний запас встановлюється на рівні двох коефіцієнтів: 0,25 та 0,30, відповідно взятих від надходжень страхових премій за звітний період та від страхових відшкодувань за той самий період.

             Зміст методики визначення платоспроможності страховика полягає в порівнянні обсягу зобов’язань страховика перед страхувальниками з обсягом власних коштів, які можуть бути використані на покриття зобов’язань. Порівняння фактичного запасу платоспроможності над нормативним запасом відображає частку власних коштів страховика в загальних зобов’язаннях.

            Згідно з українським законодавством фактичний запас платоспроможності страховика визначається відніманням від вартості майна страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, зокрема страхових, які беруться в розмірі технічних резервів. Фактичний запас платоспроможності страховика має перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

            Нормативний запас платоспроможності страховика дорівнює більшій з двох визначених величин. Першої, яка визначається множенням суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,18. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, сплачених перестраховикам. Другої, яка визначається множенням суми здійснених страхових виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50 % страхових виплат, компенсованих перестраховикам згідно з укладеними договорами перестрахування.

         Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов’язань, які бере на себе страховик. Якщо страховик бере страхові зобов’язання, які не відповідають його фінансовим можливостям, то частина зобов’язань лишається не покритою ресурсами, за рахунок яких страховик мав би змогу їх виконати. 

         З урахуванням забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками Законом України «Про страхування» передбачено обов’язкове укладання договору перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів.

Отже, підбиваючи підсумки, зробимо узагальнення:

       В Україні прийняті такі вимоги для забезпечення платоспроможності:

•наявність оплаченого статутного фонду в обсязі, що встановлений вимогами законодавства;

•наявність у страховика гарантійного фонду, вільного від прийнятих ним страхових зобов’язань;

•створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

•перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

        Відповідно до вимог Закону “Про страхування” (ст.30), фактичний запас платоспроможності (ФЗП) страховика повинен перевищувати розрахунковий рівень нормативного запасу (НЗП) на будь-яку дату, тобто: ФЗП > НЗП.  Фактичний запас платоспроможності страховика визначається як різниця між загальною сумою майна (загальної суми активів) М і сумою нематеріальних активів Nа мінус сума зобов’язань Zo, у тому числі страхових в обсязі страхових резервів R, котрі страховик повинен сформувати у відповідності з вимогами, що передбачені ст 31 Закону України “Про страхування”: ФЗП = М – Nа – Zо – R.

       Страховики, відповідно до обсягів їхньої страхової діяльності і страхових зобов’язань, зобов’язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів), що відповідає умові.  Нормативний запас платоспроможності страховика на звітну дату (без урахування договорів страхування життя) вибирається як найбільша з двох наведених нижче величин. Перша НЗП1 визначається шляхом множення на 0,18 суми надходжень страхових премій ?Pi протягом попередніх 12 місяців (останній місяць скаладається з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій ?Rej, що належать перестраховикам, відповідно до формули:

НЗП1 = 0,18 • ( Pi – 0,5 • ?Rej ).

         Друга величина нормативного запасу платоспроможності НЗП2 визначається шляхом множення на 0,26 суми страхових виплат ?SB, які здійснені протягом попередніх 12 місяців (останній місяць складається з кількості днів на дату розрахунку) самим страховиком за договорами страхування, зменшеної на 50% обсягу виплат ?SRE, що компенсуються протягом цього звітного періоду перестраховиками згідно з укладеними ними із

страховиком договорами перестрахування: НЗП2=0,26 • ( ?SB – 0,5• ?SRE) 

        Отже, на будь-яку дату повинна виконуватися така умова:

ФЗП > { НЗП1 V НЗП2 }MAX 

       Держфінпослуг контролює також коефіцієнт запасу платоспроможності КЗП, який визначається як відношення показника фактичного запасу платоспроможності до максимального значення показника нормативного запасу платоспроможності:

КЗП = ФЗП / { НЗП1,2 }MAX 

          Платоспроможність також залежить від співвідношення між розміром ресурсів страховика й обсягом зобов’язань, які він приймає. Це положення визначає обмеження на обсяг власного утримання ризику за окремим об’єктом страхування у межах не більш 10% від суми оплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів, і було розглянуто нами раніше в розділі.

        Критеріями визначення фінансової стійкості та платоспроможності страховика можна вважати:

- наявність достатнього обсягу страхових операцій;

- наявність розвиненої практики перестрахування;

- забезпечення збалансованого страхового портфеля;

- обмеження відповідальності за ризиками;

- розумне (оптимальне) розміщення страхових резервів;

- раціональна тарифна політика;

- диверсифікація діяльності

Список літератури:

1.Артюх Т.М., Бабко В.Л., Бабко Т.В., Бушанський А.В. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол., наук. ред. С.С.Осадець. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. – 600 с.

2. Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. Страхування: теорія та практика: Навч.-методичний посібник / За ред. Н.М. Внукової. - Х.: Бурун Книга, 2004. – 376 с.

 3. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. посібник. - 2-ге вид., випр. - Л.: Новий Світ - 2000, 2005. – 479.

4.Загородній А.Г., Вознюк Г. Страхування: Термінологічний словник. - Л.: Бескид Біт, 2002. – 104 с

5.Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: