Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Концепція еросу у Платона (діалог "Бенкет")

 E-mail | Категорія: Контрольні | Перегляди: 87 |

Ерос та ТанатосЕсе з філософії та етики на тему: Концепція еросу у Платона (діалог "Бенкет") 

Роздуми та дискусії навколо того, що у цьому світі є прекрасне, мудре, вічне, що таке справжня любов та чи можливе безсмертя, не припиняються відтоді, як виникло людство.

Ці питання будуть актуальними й для майбутніх поколінь, адже людству властиво шукати істину і не факт, що думки давньогрецьких філософів, які за бенкетом намагалися з’ясувати який  хто є Ерос, співпадатимуть з думками нинішніх чи майбутніх знавців моралі. Це не дивно, адже з плином часу все зазнає змін, навіть знання, як слушно зауважила Діотима у розмові з Сократом, ніколи не залишаються сталими, бо мають здатність забуватися.  

 Ерос у Платона постає вкрай суперечливим божеством. За однією версією, яку наводить на бенкеті філософ Федр, він був одним з перших богів після виникнення світу. Підтвердженням цього можу слугувати той факт, що в Ероса немає батьків, а створило його «якесь прадавнє божество». З цим був не згодний Сократ, на його думку, Ерос – наймолодший з усіх богів і завжди юний. 

     Агафон також зауважив, що Ерос молодий, бо постійно втікає від старості, обминаючи її десятою дорогою:  На вигляд він юний, до того ж віддає перевагу товариству  молодих («завжди з молодими»). До його появи боги часто мали непорозуміння між собою і керувалися Необхідністю, а не любов’ю. Коли Ерос запанував над богами, між ними настав лад і порядок.

  Не має спільної згоди у філософів і питання кількості Еросів. Так, Павсаній був упевнений, що Еросів кілька, хоча б тому що є дві Афродіти, без яких Ерос не може існувати.  Перша Афродіта – небесна,  «яка не має жіночого начала, а лише чоловіче, — це любов до юнаків. Натхненні цим Еросом, звертаються до чоловічої статі, оскільки люблять те, що від природи має більше сили і розуму.» 

Друга Афродіта  - посполита, що має від природи чоловіче та жіноче начало. Цим Еросом кохаються «приземлені»  люди, яким насправді байдуже кого кохати – чоловіків чи жінок, бо вони люблять тіла, а не душі. Для людей, натхненних цим Еросом, головне домогтися свого, не важливо у який спосіб –  добрий чи поганий. Багато вчених вважають, що промова Павсанія на бенкеті була спробою виправдати гомосексуальні зв’язки, поширені у ті часи в аристократичних колах.

Філософ Ериксимах також підтримував думку, що Ерос двуликий, але в іншому аспекті.  Ерос живе не лише в людському началі, він перебуває у тілах всіх живих створінь – рослин, тварин, іншими словами -  у самій природі тіл (космічний вимір). Тільки Ерос може поєднати у гармонійне  супротивні начала, що є у природі: сухе й вологе, холодне й тепле, гірке й солодке. Наприклад, коли Ерос Прекрасний бере верх над супротивними началами,  вони дають урожай і нікому не завдають шкоди, бо після холоду приходить тепло, після суші – дощі. Коли верх бере нестямний (потворний) Ерос  - все докола нищиться  та руйнується від надміру його любовних поривань. Тому Ерос має велику, необмежену могутність, і проявляється це божество у  поєднанні протилежностей.

Під час бенкету філософи крім вихвалянь намагалися з’ясувати головне питання – яка суть Еросу  та в чому його сила?

Перший промовець Федр зауважив, що Ерос – це дороговказ, у якому люди мають потребу протягом всього життя. 

Філософ Арістофан був впевнений, що Еросу належить роль зціляти людську природу, яка  була розділена Зевсом на дві половини (андрогіни, що мали два начала – чоловіче та жіноче). Як відомо,  андрогіни були наділені могутньою силою, мали великі задуми і хотіли зазіхнути на владу богів.Тоді Зевс придумав порозсікати андрогінів навпіл, аби вони втратили свою силу. Розділені таким чином люди часто  гинули, шукаючи свою другу половину. Саме з тих часів, як каже Арістофан, виник потяг чоловіків до чоловіків, а жінок  - до жінок. Такий зв'язок насправді природний, бо «любов’ю називаємо бажання цілости і прагнення її осягнути». Ерос у цьому випадку вічний пошук другої половини, який дарує цим людям радість, бо «провадить до того, хто близький за їх природою».

Агатон відмітив, що Ерос за своєю суттю ніжне вродливе створіння, якому властива плинність – він вміє потаємно входити у кожну душу і так само непомітно залишати її. Ерос живе серед квітів, має прекрасне тіло та шкіру. Він ніколи не страждає, не вдається до сили, виконуючи свою роль, він є любов’ю до прерасного. Роль Ероса, за словами Агатона, надмогутня – за його мудрості виникає та народжується все живе. Саме з  появою цього бога в людей виникли різні блага, що часто здійснюються через Красу.

Таким чином, на бенкеті філософи говорили різні хвалебні речі на честь Ероса, на що Сократ справедливо зауважив,  що вчені мужі приписують цьому богу «що тільки можна», забувши за промовами про головне – з’ясувати який є  Ерос.

Сократ же впевнений, що Ерос не має краси, він має у ній потребу, саме тому що обділений красою. Він також обділений добротою, а оскільки  доброта – і є прекрасне,  тому в ній  Ерос також має потребу. Ерос, як зауважив Сократ,  є вічним прагненням (потягом) до краси.  

До думки, що Ерос не є ні красивим, ні добрим, ні потворним, ні лихим, Сократа підштовхнула Діотима. Він навіть не є богом для більшості, бо хіба Бог може бути обділений красою чи благами? Тому Ерос не є  богом і не є людиною, він є Великим  духом, роль якого бути посередником при спілкуванні людей та богів.

Багато в чому заперечуючи своїм друзям–філософам, Сократ тим не менше підтверджує думку про те, що Ерос  буває різний. Насамперед тому що він народжений від Достатку та Нужди, які за своєю суттю – протилежні один одному. Від мудрого та багатого батька  у нього потяг  до краси, добра, від матері успадкував бідність – тому часто Ерос босий, неохайний, що ночує просто неба. До того ж Ерос має здатність розквітати, помирати та оживати на протязі одного й того самого дня, оскільки він не є смертним чи безсмертним.

Тоді виникає  логічне запитання – а яка користь  людям з такого Ероса?

Як стверджує Діотима, людська природа (тіло та душа) рано чи пізно прагне  розродитися, привести на світ. Це можливо лише за умови наявності прекрасного, гармонійного, бо народження – це божественна річ, що не може  статися при наявності потворного. Родження – це те, що дано кожному смертному, і цей процес є вічним, безсмертним. Тому любов великою мірою - прагнення до безмертного. Смертна природа людини прагне Еросу, бо  шукає в  ньому  те розумне, щоб могло б зробити її  вічною та безсмертною, але «може осягнути це в єдиний спосіб — родженням, залишаючи щоразу нове замість старого».

 Таким чином, концепція Еросу у Платона спонукає нас до глибоких роздумів про те, що  ж є  прекрасне, божественне, безсмертне. Діалог філософів з "Бенкету" доволі цінний матеріал для сучасників, оскільки породжує більше запитань чим відповідей, а можливо, в цьому  і є досконалість художнього слова Платона, адже не кожен автор та твір здатний розбурхати люський розум на пошуки істини. 

Замовити написання  есе: 067 994 09 24, 063 143 32 32, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: