Как правильно класть плитку. Как класть плитку на стену быстро. Класть плитку своими руками. Как выбрать ламинат для квартиры. Какой лучше выбрать ламинат сегодня. Какого цвета выбрать ламинат. Как правильно клеить обои. Как клеить обои на потолок вертикально. Как правильно клеить углы обоями. Интересные самоделки своими руками. Качественные самоделки своими руками фото. Самоделки для дома своими руками. Как сделать потолок в доме. Чем лучше утеплить потолок дома на сегодняшний день. Утепление потолка дома своими руками. Бизнес идеи с минимальными вложениями. Успешные идеи малого бизнеса с нуля. Прибыльные бизнес идеи. Как сделать мебель своими руками. Сделать деревянная мебель своими руками. Сделать мебель своими руками видео. Опалубка для фундамента. Как сделать опалубку для фундамента быстро. Опалубка для фундамента купить.

Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Шекспір на українській сцені

 E-mail | Категорія: Контрольні | Перегляди: 436 |

Шекспір Контрольна робота із зарубіжної літератури на тему: «Шекспір на українській сцені»

    Відомості про перші шекспірівські вистави на Україні відносяться до початку XIX ст. Але говорити про повноцінне сценічне втілення творів Шекспіра на той час не можна, оскільки професіональний театр тоді ще тільки зароджувався і поряд з кріпосними лише почали з’являтися перші професіональні трупи.

      Збереглося дві афіші київських труп — польської Зміовського (1816 р.) та польсько-української Ленкавського (20-і роки XIX ст.),  що свідчать про постановки у них шекспірівських трагедій.

      На початку XIX ст. однією з найбільш відомих в Україні була трупа Штейна, що грала переважно у Харкові. До її репертуару входило чимало п'єс зарубіжних  класиків — Шекспіра, Шіллера, Гюго, Мольєра. Штейн запрошував до своєї трупи кращі акторські сили, відомі далеко за межами України.  

Саме у творчості цих авторів слід шукати риси найбільш вдумливого тлумачення творів Шекспіра. У різноманітному досить строкатому репертуарі трупи значне місце посідали п'єси Шекспіра, зокрема— «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Коріолан». Саме в шекспірівському репертуарі з особливою силою проявилося велике обдарування провідної артистки цього театру Л.І. Млотковської.

 

            Для всієї історії українського дореволюційного театру характерна постійна боротьба його передових діячів проти цензури, проти всіляких обмежень, за повноправне, легальне його існування, за ідейний і художній репертуар, за право бачити на сцені поряд з п'єсами національної драматургії твори Шіллера і Шекспіра у перекладі на рідну мову.

      Такий стан справ цілковито пояснює тот факт, що в репертуарі українського театру бракувало творів Шекспіра. Але історія зберегла для нас відомості про те, як провідні діячі робили все можливе, аби тільки познайомити українського глядача з кращими п'єсами великого англійського драматурга, розкрити перед ним багатства шекспірівської творчості. З цією метою використовувались насамперед аматорські гуртки, що були дуже поширені на Україні.

     Такий гурток, наприклад, І. К. Тобілевич організував у місті Єлисаветграді (Кіровограді). За повідомленням «Елисаветградского городского листка», 6 лютого 1875 року гуртківці влаштували виставу на допомогу учням ремісничо-грамотного училища і показали сцени з трагедії В. Шекспіра «Король Лір».

     Узимку 1873 року в Києві в аматорському гуртку «Громада» було здійснено виставу «Гамлет» у перекладі на українську мову одного з основоположників національного професіонального театру на Україні М. П. Старицького. Музику написав відомий композитор М. В. Лисенко. Вистава відбулась на Хрещатику, в домі Мозера. Як свідчить очевидець, було поставлено не всю трагедію, а лише уривки. Організатори вистави подбали і про те, щоб оформлення відповідало духові епохи. Звичайно, аматори, які брали участь у виставі, не змогли розкрити всю глибину філософського змісту шекспірівської трагедії. Проте сам факт постановки заслуговує на увагу.

      Значна роль у справі ознайомлення глядача з творчістю Шекспіра належить російським театрам на Україні, на які не поширювались укази 1876 і 1881 років.  У російських театрах на Україні п'єси Шекспіра були представлені досить широко, хоч, звичайно, далеко не всі вони могли іти на сцені—царською цензурою протягом довгого часу було заборонено до постави «Макбета», «Річарда III», «Юлія Цезаря», а також історичну хроніку «Генріх IV».

     Твори англійського драматурга посідали значне місце в репертуарі двох найбільших на Україні антреприз — М. М. Соловцова у Києві (кінець XIX і початок XX ст.) та М. М. Синельникова у Харкові (початок XX ст.). Досить сказати, що в театрі Соловцова жоден сезон не обходився без шекспірівської вистави. Включалися вони і до програми «ранків», що влаштовувалися з метою ширшого ознайомлення молоді з кращими творами російської і зарубіжної драматургії. Театр показував «Гамлета», «Отелло», «Приборкання норовливої» і «Зимову казку». 

   Соловцов був безумовно передовою людиною свого часу, діяльним антрепренером, хорошим режисером і актором. Він сам грав ролі Гамлета і Отелло. Вистава «Гамлет», що відбулася в бенефіс Соловцова 1891 року, готувалася вдумливо, уважно. Рецензенти відзначали у ній «прекрасні мізансцени, розкішну костюміровку, ретельну зрепетируваність». Так, з великим успіхом йшли вистави «Король Лір» і «Отелло» за участю в головних ролях І.М.Шувалова. У них на повну силу прозвучав гуманізм Шекспіра. Трагедію «Король Лір» театр трактував не як сімейну драму, а як соціальну трагедію, що викривала феодальну деспотію.

      Значний інтерес становить також робота над драматургією Шекспіра відомого режисера провінціальної сцени М. М. Синельникова.  Робота М. М. Синельникова над постановками шекспірівських п'єс відзначалася глибоким вивченням драматургічного матеріалу, прагненням вірно розкривати філософський зміст творів, поєднувати життєву правду в поведінці дійових осіб з історичною правдою в зображенні побуту і звичаїв епохи Шекспіра. Вдумливий, по-справжньому творчий підхід Синельникова до створення вистав — «Гамлет», «Отелло», «Шейлок», «Макбет» та ін. — значною мірою пояснює їх великий успіх.

      Широко відомим у провінції і, зокрема, на Україні було виконання ролі Гамлета М. Т. Івановим-Козельським.    Гамлет був коронною роллю Іванова-Козельського, до бездоганного втілення якої він прийшов після багатьох років наполегливої праці. За допомогою харківських студентів артист вивчав оригінал Шекспіра, знайомився із спеціальними дослідженнями шекспірознавців.

     Тлумачення творів Шекспіра на сцені театрів Радянської України великою мірою залежало від тих завдань, що їх партія і уряд поставили перед мистецтвом з перших днів існування Радянської влади.  Сценічна історія драматургії Шекспіра в українському радянському театрі починається у 20-х роках XX ст.

     Хронологічно першою шекспірівською виставою була трагедія «Макбет» у мандрівній філії Київського драматичного театру в Білій Церкві (1920 рік, режисер Л. Курбас). Ця  вистава могла правити за приклад формалістичного експериментування. Двома роками пізніше, 1922 року в Київському драматичному театрі ім. Шевченка, режисер О. Смирнов здійснив постановку комедії «Приборкання гострухи» , зовсім іншу за своїм стильовим розв'язанням. Проте жодна з цих вистав не позначалася прагненням розкрити глибину гуманістичної думки і реалізм шекспірівських творів, а отже й не стала міцною основою для сценічної історії Шекспіра на Україні. Вони залишилися швидше спробами шукань нових форм виразності, нового сценічного розв'язання.

      Першим, справді значним внеском у справу освоєння українським радянським театром драматургії Шекспіра була постановка трагедії «Отелло», здійснена драматичним театром ім. М. К. Заньковецької в сезон 1925 — 1926 років.    У 1924 році в Київі, у театрі «Березіль» було поставлено трагедію «Макбет». Та бажаючи створити актуальну виставу, режисер не пішов по лінії максимального розкриття змісту твору, а заходився переробляти авторський текст: зробив великі купюри, дописав нові сцени (єзуїти, присяга воїнів, таємниця коронування), вставив інтермедії, ввів нову роль блазня, він же—блазень-воротар, блазень-кардинал,—що виголошував зі сцени істини на зразок таких: хтось, мовляв, з акторів оце поголився; театрові надано приміщення лазні абощо. Основний сюжет ІІІекспіра, дуже змінений і понівечений, загубився в цих сценах.

        У середині 30-х років у театрах радянської країни з'являються шекспірівські постановки, що свідчать про творчу зрілість колективів і окремих виконавців. На українській сцені до таких вистав можна віднести третю редакцію «Отелло», здійснену українським драматичним театром ім. Заньковецької (1936р.) і «Макбета» у Сталінському українському драматичному театрі ім. Артема (1938 р.).   Твір цей привернув увагу колективу не лише своєю високою художністю, а й філософською проблематикою, розв'язанням питання про взаємини влади й народу. Влада, яка втратила підтримку народу, приречена на загибель. Така основна думка трагедії. 

      З 1938 року починає свою сценічну історію на Україні трагедія Шекспіра «Ромео і Джульєтта»—поетична повість про трагічну долю двох вольових, мужніх глибоко люблячих натур Ромео і Джульєтти, які, відстоюючи своє право на кохання, повстали проти феодальної моралі і родової ворожнечі.

     Над цим твором у нас працюють в основному театри юного глядача. «Ромео і Джульєтту» в різні періоди поставили Дніпропетровський ТЮГ ім. Пушкіна (1938 р.), Харківський ТЮГ ім. Горького (1940 р.) і Миколаївський театр ім. ХХХ-річчя ВЛКСМ (1951 р.). Вистава Дніпропетровського ТЮГу була першим відтворенням трагедії в історії не лише українського, а й усього радянського театру на Україні.

      У другій половині 30-х років українські театри розпочинають вдумливо і серйозно працювати над комедіями Шекспіра. Одеський театр ім. Жовтневої революції і Артемівський ім. Артема ставлять «Віндзорські кумоньки», Полтавський український драматичний театр ім. Пушкіна — «Дванадцяту ніч», Київський академічний ім. І. Франка—«Багато галасу даремно». Кращі з цих вистав відзначались цікавою, вдумливою, винахідливою режисерською роботою, що виявилась у їх композиції, у глибокому розкритті змісту творів і характерних особливостей епохи, зображеної драматургом, у вірній розстановці акторських сил, в аналізі образів дійових осіб та визначенні їх місця і ваги у тогочасному суспільному житті. 

      Робота українських театрів над шекспірівськими комедіями у повоєнний період дала значні позитивні наслідки з точки зору максимального наближення до Шекспіра, заглиблення у філософський зміст його творів і виявила зрослу культуру та майстерність наших творчих колективів. Цього, на жаль, не можна сказати про втілення шекспірівських трагедій. Власне, у повоєнні, роки (до 1956р.) в українському репертуарі ми зустрічаємо лише трагедію «Отелло».

           1956 рік — початок нового періоду в історії української шекспіріани, що ознаменувався значними досягненнями в роботі над найскладнішими трагедіями драматурга. Справжнім творчим дерзанням було звернення Ровенського обласного музично-драматичного театру до трагедії «Король Лір».

     Це один з найбільш хвилюючих і мудрих творів драматурга. Стародавня легенда про могутнього володаря Британського королівства, обдуреного дочками, перетворилась у Шекспіра на величну соціальну трагедію, в якій викриваються підступність, користолюбство, нікчемність.

     У цей же час українські митці звернулися до відтворення на сцені однієї з найскладніших шекспірівських п'єс — «Гамлета». Образ датського принца з його шуканнями, сумнівами, неспокоєм завжди хвилював акторів і глядачів. Багато театрів України мріяли про здійснення цієї трагедії, але зупинялися перед її філософською глибиною.

     Попри всі недоліки цих постановок, «Гамлет» на українській сцені є красномовним свідченням того, що наші творчі колективи можуть сміливо братися до роботи над найскладнішими шекспірівськими творами. Ця вистава — новий, вищий ступінь на шляху творчих шукань, дальшого заглиблення в надра невичерпної скарбниці драматургії Шекспіра.

    На сцені українського радянського театру драматургія Шекспіра пройшла складний шлях від перших сміливих проб, через шукання та експериментаторство, а часом і поразки, до ряду значних творчих успіхів.

  Українські театри не розв'язали ще багатьох серйозних питань, поставлених радянським шекспірознавством. Проблеми історизму шекспірівської вистави, особливостей його реалізму і народності знаходять поки що часткове розв'язання у роботах різних театрів. На українській сцені своє найбільш виразне розкриття знайшла проблема шекспірівського гуманізму, пристрасна віра драматурга в кращі якості людини, красу людських почуттів, право на вільне існування.

 Замовити контрольну роботу із зарубіжної літератури: (067)994-09-24, (063)143-32-32 е-mail:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: