Укладка ламината на пол. Быстрая укладка ламината своими руками видео. Укладка ламината по диагонали. Пробковое покрытие для пола. Качественная укладка пробкового пола. Пробковый пол плюсы и минусы. Смеси для выравнивания пола. Быстрое выравнивание бетонного пола. Выравнивание пола стоимость. Самоделки для дома. Лучшие самоделки для дома своими руками. Полезные самоделки для дома. Как обустроить кухню. Как обустроить маленькую кухню быстро. Как обустроить кухню фото. Как открыть свой магазин. Хочу открыть магазин с большим капиталом. Сколько стоит открыть магазин. Диван своими руками. Как сделать диван своими руками для дома. Диван своими руками чертежи. Дизайн маленькой кухни. Красивый дизайн интерьера кухни фото. Малогабаритные кухни дизайн.

Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Популяційна структура лісових видів

 E-mail | Категорія: Контрольні | Перегляди: 1101 |

лісова популяціяКонтрольна робота з  предмету "Лісова селекція".

1.Популяційна структура лісових видів.

2.Гетерове гетативне розмноження лісових дерев.

1.Популяційна структура лісових видів

    Збереження лісових  видів з широким спектром фенотипічного різноманіття є важливими спільними завданнями науково-дослідницьких установ та лісових господарств. Відомо, що внаслідок малоефективного ведення лісового господарства та широкомасштабних індивідуальних вирубувань цінних деревних видів зменшується генетична різноманітність лісів.

  Специфічність популяційної структури  лісових видів пояснюється різними причинами, які вивчені недостатньо. Популяція характеризується трьома величинами – територією, чисельністю особин та генофонду, яка складається з різних генотипів, де трапляються інколи мутації. Саме за кількістю та концентрацією різних мутацій популяції різняться між собою. 

       Особливості росту і якість деревини лісових видів зумовлені формовим різноманіттям, географічним походженням, лісівничо-таксаційними показниками лісових насаджень. Вивчення закономірностей у формуванні мікро- й макробудови, динаміка щільності і міцності деревини під впливом біологічних чинників у різних лісорослинних умовах полягає у правильному виборі методів дослідження та статистичного оброблення результатів. 

        Демекологія, або популяційна екологія, вивчає умови формування, структуру і динаміку розвитку популяцій окремих видів, а точніше, внутрівидових угруповань, які й називають популяціями. Її завдання — дослідження морфологічних особливостей популяцій, їх вікового складу, чисельності та густоти, народжуваності і смертності, поширення і характеру розселення організмів, вивчення внутрішньовидових і міжвидових стосунків у популяції.         Цей розділ екології має велике теоретичне і практичне значення, особливо для використання її для охорони видів, регулювання їх чисельності та динаміки.

         Отже, популяція — це сукупність особин одного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий час займають певну територію, функціонуючи і розвиваючись в одному або в ряді біоценозів. Популяція —  елементарна еволюційна одиниця, екологічною ознакою якої є щільність, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщення в межах екосистеми чи угруповання, тип росту та ін. 

       В біоценозах популяція може мати становище  ценопопуляції (сукупність особин одного виду в межах угруповання),  поліценотичної популяції (популяції тварин, які переходять з одного біоценозу в інший), інвазійної популяції (популяція, яка нападає на популяції інших організмів: сарана, грибні захворювання). Видові популяції у складі екосистем (або біогеоценозів) розташовуються як по площині (горизонтально), так і по вертикалі. Завдяки цьому система завжди займає трьохмірний простір.

Наприклад, лісові фітоценози вертикально структуровані за ярусністю:

•Перший ярус – ґрунтова, листяна підстилка, лишайники, водорості.

•Другий ярус – низькорослі трави, мохи.

•Третій ярус – високорослі трави, напівкущики.

•Четвертий ярус – кущі.

•П’ятий ярус – середньо рослі дерева.

•Шостий ярус – високорослі дерева.

  Горизонтальна структура обумовлена мозаїчністю і пов’язана з нерівномрним розподілом популяцій по площині.

 Просторова структура обумовлює виникнення топічних зв’язків між організмами, - це боротьба за місце поселення та сховища. 

           З іншого боку, топічні зв’язки позитивно впливають на формування більш повночленних біоценозів (наприклад, крони дерев перехвачують більшу частину сонячної енергії, формуючи при цьому температурний та водний режим для інших рослин біоценозу).

         Популяція - це сукупність особин одного біологічного виду з однаковим генофондом, яка живе на спільній території (ареалі) протягом багатьох поколінь.

Популяції характеризують параметрами:

1. Чисельність - загальна кількість особин в популяції.

2. Запас біомаси популяції.

3. Щільність - кількість особин на одиницю території (або об’єму простору).

4. Народжуваність - кількість нових особин за певний проміжок часу на одну особину.

5. Смертність - кількість померлих особин за певний проміжок часу.

6. Ріст популяції - співвідношення народжуваності та смертності.

        Залежно від певних характеристик популяції її структуру підрозділяють за показниками:

1. Генетична структура властива популяціям, які мають дві або більше генетичних форм, що обумовлює генетичний поліморфізм популяції і збільшує її стійкість.

2. Статевої структури популяції - співвідношення особин різної статі. При генетичному контролі це співвідношення дорівнює 50×50. При впливі природного середовища воно змінюється в бік більшої смертності самців.

3. Вікова структура властива природнім угрупованням тварин та рослин, якщо вони не однолітні. В популяціях культурних рослин, в яких завдяки одночасному посіву вік особин однаковий, вікова структура не має значення.

4. Розмірна структура популяцій визначає відмінності особин за розмірами.

5. Просторова структура популяції визначає характер розміщення особин на теріторії ареалу. 

 2. Гетерове гетативне розмноження лісових дерев

       Розмножуються рослини лісу насінним і вегетативним способами. У рослин нижніх ярусів, що ростуть у затінених умовах, вегетативне розмноження часто значно переважає над насінним. При малій задернованості ґрунту у лісі ростуть довгокореневищні та короткокореневищні види (конвалія, яглиця, осока волосиста, анемона жовтецева, веснівка дволиста та ін.), рослини з повзучими надземними пагонами (зеленчук жовтий, вероніка лікарська), столоноутворюючі (одинарник європейський, зірочник дібровний, суниця лісова), цибулинні з утворенням столонів (гусяча цибуля, пролісок) та інші вегетативне рухливі форми рослин.

          Серед деревних видів переважає насінне розмноження, але не виключене і вегетативне, особливо при утворенні кореневідводкових пагонів (осика). Під покривом материнських порід ріст і формування молодих деревних рослин відбуваються в іншому світловому режимі, ніж розвиток дорослих осіб, тому проростки дерев відрізняється більшою тіньотривалістю порівняно з дорослими особами тих же видів, які підносять крони до світла.

       З метою передачі майбутньому поколінню всіх материнських ознак і властивостей проводиться вегетативне розмноження рослин, яке базується на здатності окремих частин рослини (бруньок, стебел, коренів) утворювати нові самостійні рослини. 

         У розсадниках застосовують різні способи вегетативного розмноження, а саме: здерев'янілими (зимовими) та зеленими (літніми) стебловими живцями, кореневими живцями та паростками, відсадками, поділом кущів та прищепленням. 

         Розмноження здерев'янілими стебловими живцями — це легкий, простий і недорогий спосіб. Його широко застосовують, наприклад, при вирощуванні тополь, верб, лоз, тамариксу та інших порід. Для їх отримання на розсаднику створюють маточні живцеві плантації на родючих грунтах з глибокою оранкою (до 40 см). 

  Заготовку живців починають з 2—3-го року життя плантації. Отримані з живцевої плантації стеблові живці можна висаджувати (найчастіше під меч Колесова) безпосередньо на лісокультурну площу або в шкілки для вирощування живцевих саджанців, які використовують для створення лісових культур, озеленення міст і населених пунктів, доріг та ін. Перед посадкою нижні зрізи живців потрібно підновити, а потім намочувати у воді протягом доби. Рекомендується застосовувати ростові речовини. 

          Одним з ефективних методів вегетативного розмноження цінних рослин є зелене живцювання. Зелені, або літні, живці — відрізки пагонів біжу чого року, які тільки починають дерев'яніти (у червні), довжиною 5—7 см з 2—3 листочками. Пагони заготовляють рано-вранці, щоб зберегти їх тургор, потім ставлять у воду і в приміщенні нарізують живці. Нижній зріз живця — косий підбрунькою, верхній — над верхньою брунькою (на 3—5 см). 

           Для зменшення транспірації нижні листки зрізають повністю, залишаючи невеликі черешки, верхні зменшують на 1/3 довжини. Для стимулювання укорінення живців широко використовують стимулятор росту гетероауксин у концентрації 0,01; 0,02; 0,04%. Після цього живці висаджують у парники з скляними рамами, або в теплиці з поліетиленовим покриттям. 

       Догляд за живцями — розпушування піску, усунення загнилих живців. Корінці утворюються протягом З—8 тижнів (у середньому). Потім живці загартовують, відкриваючи на деякий час рами парників, знімаючи плівку теплиць та ін., наближаючи температуру і вологість повітря до умов зовнішнього середовища. На зиму укорінені живці утеплюють листям, навесні їх знову відкривають і дорощують (краще в шкілці) 1—2 роки. 

            Розмноження зеленими живцями — це спосіб, який дозволяє при невеликих витратах вихідного матеріалу отримати велику кількість укорінених живців багатьох цінних декоративних порід. Цей спосіб найбільш поширений, наприклад, при розмноженні деяких сортів туї, спіреї, дейції, форзиції, кизильника, самшита та ін. 

       Розмноження кореневими живцями (довжина 10—15 см) дозволяє використати з цією метою молоді корені, найкраще дворічні, які швидко регенерують. Цим способом можна розмножувати такі породи, які утворюють кореневі паростки, тобто: бархат амурський, бруслина бородавчаста, вільха сіра, тополя біла, слива, вишня, обліпиха, скумпія, оцтове дерево та ін. Але практично розмноження кореневими живцями застосовується лише при створенні культур бархата амурського і бруслини бородавчастої. 

          Розмноження кореневими паростками, тобто відділенням їх від маточної рослини разом з частиною кореня, може мати місце при ви-рощуванні вишні, сливи, тополі, білої акації, черемхи та ін. 

      Розмноження відсадками грунтується на властивості деяких порід утворювати із сплячих бруньок корені на відокремлених пагонах маточних кущів. В практиці застосовують різні способи отримання відсадків: вертикальний (ліщина), горизонтальний (бруслина, бузок звичайний), відділення пагонів розкладкою в канавки дужкою (аґрус) та змійкою (лимонник). 

         Розмноження прищепленням — коли змушують вічко або живець однієї рослини (прищепи) зростись з іншою (підщепою). Прищеплення вічком називають окуліровкою, очкуванням. Це найбільш поширений та економічно найефективніший вид прищеплення (при ви¬рощуванні саджанців плодових та багатьох декоративних порід). Прищеплення живцем з 2—3 бруньками — найбільш поширений спосіб розмноження хвойних та багатьох листяних декоративних порід. Місце з'єднання вічка, живця з дичкою щільно обмотують ізоляційною стрічкою або поліетиленовою плівкою. 

Список літератури:

1.Білоус В.І. Лісова селекція: Підручник. -Умань: УДАУ, 2003.- 534с.

2.Біологічне рослинництво: Навчальний посібник/ О.І.Зінченко, О.С.Алексєєва, П.М.Приходько; За ред. О.І.Зінченка.- Київ: Вища школа, 1996.- 239с.

3.Білоус В.І. Селекція та насінництво дуба.- Черкаси: НДІТЕХІМ, 1994.- 267с.

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: