Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Селекція дуба скельного на швидкість росту

 E-mail | Категорія: Контрольні | Перегляди: 1059 |

дуб скельний

Дуб скельний (Quercus petraea(Mattuschka/Liebl) - це пришелець з гiрських районiв теплого Середземномор'я з гарними тонкорiзбленими глянцевими листочками i сидячими на кiнчиках гiлочок в плюсках-мисочках жолудями. Сьогоднi цей вид зустрiчається дуже рiдко.

В Україні дуб скельний росте в Карпатах і Кримських горах, а також на заході Лісостепової зони.

        Деревні породи, до яких відноситься дуб скельний і його супутники (ясен, в'яз та ін), відрізняються вузькою пристосованістю до певних умов зростання. Їх важко акліматизувати в нових умовах зростання. Вони виявилися надзвичайно чутливими до антропогенних впливів.

 Природні насадження дуба скельного перебувають у стані депресії через порушення екологічної рівноваги природних систем, до яких вони пристосовані. Найменше порушення екосистеми веде до необоротних перебудов, катастрофічного старіння дерев і розладів балансу системи взаємин у дібровах.

 У зв'язку з цим всі селекційні заходи, спрямовані на підвищення стійкості деревних рослин, необхідно пов'язувати з історично сформованими особливостями будови їхніх популяцій. Підтримання внутрішньо-популяційного поліморфізму в даному випадку слід розглядати  як основну особливість вихідного матеріалу, порушення котрого веде до негативної селекції. У селекційному процесі дуба скельного основне значення має спільна стійкість їх до складних екосистемах (дібровах) і в чистих культурах.

       Дуб скельний - одна з кращих порід для створення захисних лісів у посушливих степових районах на чорноземних, темно-каштанових і світло-каштанових грунтах. Вивчення внутрішньо-популяційного поліморфізму дубових насаджень - перший етап селекції дуба скельного на швидкість росту, воно повинне бути спрямоване як на індивідуальний відбір, так і на виявлення тих взаємозв'язків, які забезпечують видову цілісність поліморфних складових у фітоценотичних і лісорослинних системах.

  Багаторічні досліди використання дуба скельного в степовому лісорозведенні показали яскраво виражену географічну та індивідуальну його мінливість. При розведенні дуба скельного велику користь принесло вивчення закономірностей поширення і екологічної пристосованості ранніх і пізніх різновидів. Вивчення екологічних особливостей цих двох форм показало, що вони в свою чергу дуже поліморфні по проявах морфологічних ознак і по пристосованості.

        Є різні думки щодо біології цих двох різновидів дуба. Одні вчені вважають, що пізньорозпускаючий  дуб більш посухостійкий, ніж ранній, інші прийшли до висновку, що пізній різновид більш вологолюбна порода в порівнянні з раннім дубом.  Як показали подальші дослідження, вчені мали рацію тільки щодо досліджуваних ними конкретних деревостанів цих різновидів.

Посухостійкість, вологолюбність і зимостійкість пізнього дуба залежать не тільки від пізнього розпускання, але і від його пристосованості до тих чи інших умов зволоження грунту, від її родючості і мікроклімату всієї сукупності умов зростання.

      Високу пристосованість дуба в кожному конкретному випадку визначає оптимальна збалансованість цих та інших різновидів та форм до конкретних мікрокліматичних і грунтових умов. 

           Дослідження структури популяцій дуба скельного показали, що ранні, перехідні і пізні форми дуба поширені повсюдно. Пізніша форма переважає лише на місцях розташування, де мікрокліматичні умови особливо несприятливі для зростання дуба з-за застою повітря (нижня частина схилів, западин, ярів).

        Вивчення селекційної  структури деревостанів по співвідношенню в них груп дерев з різною селекційною значимістю тих чи інших форм має велике значення у лісовому господарстві. Такий підхід дозволяє встановити показник перевищення вираженості ознак у відібраних дерев або груп дерев над середніми популяційними, що отримали назву селекційного диференціалу.

   Морфологічна  різноманітність дуба скельного давно привертало увагу ботаніків, лісівників і селекціонерів. Вивчення формового різноманіття дуба скельного за розмірами і формою жолудів в Шиповому лісі показало, що швидкість і потужність зростання не впливають на величину жолудів. Великий практичний інтерес для ранньої діагностики дуба має вивчення мінливості його за формою крони. 

 Відомі дуби  скельні з пірамідальної і плакучою кроною. За будовою крони у дібровах виділено декілька форм дерев: 

1) з овальною кроною; 

2) мітлоподібною; 

3) широкою розкидистою; 

4) дихотомічною з  розгалуженою кроною.

          Поряд з вивченням індивідуальної мінливості проведені великі роботи по вивченню екологічної та географічної мінливості дуба скельного. У результаті досліджень біології дуба скельного в різних екологічних та географічних умовах виявлено, що на великому ареалі він неоднорідний, що успішне вирощування його залежить від правильного районування при використанні насіння різних його кліматотипів.

Список літератури:

1.Білоус В.І. Лісова селекція: Підручник. -Умань: УДАУ, 2003.- 534с.

2.Біологічне рослинництво: Навчальний посібник/ О.І.Зінченко, О.С.Алексєєва, П.М.Приходько; За ред. О.І.Зінченка.- Київ: Вища школа, 1996.- 239с.

3.Білоус В.І. Селекція та насінництво дуба.- Черкаси: НДІТЕХІМ, 1994.- 267с.

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: