Укладка ламината на пол. Быстрая укладка ламината своими руками видео. Укладка ламината по диагонали. Пробковое покрытие для пола. Качественная укладка пробкового пола. Пробковый пол плюсы и минусы. Смеси для выравнивания пола. Быстрое выравнивание бетонного пола. Выравнивание пола стоимость. Самоделки для дома. Лучшие самоделки для дома своими руками. Полезные самоделки для дома. Как обустроить кухню. Как обустроить маленькую кухню быстро. Как обустроить кухню фото. Как открыть свой магазин. Хочу открыть магазин с большим капиталом. Сколько стоит открыть магазин. Диван своими руками. Как сделать диван своими руками для дома. Диван своими руками чертежи. Дизайн маленькой кухни. Красивый дизайн интерьера кухни фото. Малогабаритные кухни дизайн.

Всі роботи на сайті "Курсова інфо" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право! 

Екологічні стандарти та нормативи їх дотримання у сфері бізнесу.

 E-mail | Категорія: Контрольні | Перегляди: 1667 |

екологічні стандартиКонтрольна робота на тему: Екологічні стандарти та нормативи їх дотримання у сфері бізнесу.

 Охорона  навколишнього  природного  середовища,   раціональне  використання природних ресурсів, забезпечення екологічної  безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного  та соціального розвитку України.

     З цією метою Україна здійснює на своїй  території  екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування  живої і  неживої  природи  навколишнього  середовища,  захисту  життя  і здоров'я   населення   від   негативного    впливу,    зумовленого забрудненням  навколишнього  природного   середовища,   досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

     Об'єкти, що шкідливо впливають або можуть  вплинути  на  стан навколишнього  природного середовища,  види та кількість шкідливих речовин,  що потрапляють у навколишнє природне середовище,  види й розміри   шкідливих  фізичних  та  біологічних  впливів  на  нього підлягають  державному  обліку.

Екологічні стандарти.

  Державні стандарти в галузі охорони навколишнього  природного середовища є обов'язковими для виконання і  визначають  поняття  і терміни, режим використання й охорони природних  ресурсів,  методи контролю за станом  навколишнього  природного  середовища,  вимоги щодо  запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші   питання,  пов'язані  з  охороною  навколишнього  природного середовища  та  використанням  природних ресурсів. Екологічні  стандарти  розробляються  і  вводяться  в  дію  в порядку, що встановлюється законодавством України.

Екологічні нормативи.  Екологічні  нормативи  встановлюють гранично допустимі викиди та  скиди  у  навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин,  рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних  факторів. Законодавством  України   можуть   встановлюватися  нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

     Екологічні  нормативи  повинні  встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи  гранично  допустимих  концентрацій    забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та  рівні  шкідливих фізичних  та  біологічних  впливів  на  нього  є єдиними для всієї території  України.  

     У разі  необхідності  для  курортних,  лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі  нормативи  гранично  допустимих  концентрацій забруднюючих речовин  та  інших  шкідливих  впливів  на   навколишнє   природне середовище. Екологічні  нормативи  розробляються  і   вводяться   в   дію спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з питань  екології  та природних ресурсівта іншими уповноваженими на те   державними  органами  відповідно  до  законодавства  України.

  Взаємодія в галузі екології та  бізнесу  на перший погляд видається досить незвичною, або ж навіть парадоксальною. Однак аналіз процесів, що відбуваються у сучасному світі, переконує нас у протилежному. Можна констатувати, що “екологічне” питання стає все більш важливим чинником у боротьбі за конкурентоспроможність, а екологічні стандарти відіграють не останню роль при проведенні торговельних переговорів. 

   Все це зумовлене усвідомленням вичерпності природних ресурсів та незворотності деградації екологічних систем, потребою переосмислення глобальних тенденцій розвитку людства. У характері сьогоднішніх екологічних проблем уже досить не просто прослідкувати конкретні причинно-наслідкові зв’язки. Сучасні екологічні проблеми виходять далеко за межі очевидного, в зв’язку із їх складною структурою, глобальним характером та не завжди однозначними та передбачуваними наслідками. Серед останніх можна виділити такі проблеми як глобальне потепління, виснаження озонового шару, неконтрольоване поширення біотехнологій та багато інших.

Відповідно, екологічні проблеми справляють дедалі відчутніший вплив і на міжнародні економічні взаємозв`язки. Загальне загострення світової екологічної ситуації, посилення ресурсо-екологічної взаємозалежності держав, значні відмінності у можливостях вирішення національних природоохоронних завдань, відсутність узгоджених екологічних критеріїв і стандартів у міжнародному масштабі, тенденція до впровадження деякими країнами методів екологічного протекціонізму зумовлюють перетворення екологічних проблем на серйозний чинник міжнародних економічних та політичних відносин.

        В контексті сказаного ми наштовхуємось на проблему регулювання таких сфер діяльності, як торгівля й охорона навколишнього середовища.     Дана тема останнім часом привертає все більше уваги науковців та практиків в усьому світі. Проблематика взаємодії економічного розвитку, торгівлі та екологічних чинників займає чільне місце в роботі багатьох міжнародних організацій, програмах міжнародного співробітництва, угодах, планах дій у сфері соціального та економічного розвитку, а також у відповідних національних програмах .

Однак, не дивлячись на це, у вирішенні практичних проблем бізнесу та охорони довкілля до цього часу вдалося домогтися лише обмеженого прогресу. 

Чимало країн нині застосовують заборону та обмеження на виробництво, продаж, використання екологонебезпечної продукції, імпорт технологій і товарів, які становлять загрозу здоров`ю нації та завдають шкоди довкіллю. Вплив таких заходів на міжнародні економічні взаємозв`язки неоднозначний. 

    Розвиток виробництва і зростання масштабів господарської діяльності, в ході яких людина використовує дедалі більшу кількість природних ресурсів, зумовлюють тотальне посилення антропотехногенного тиску на довкілля та порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі. А це, в свою чергу, призводить до загострення соціально-економічних проблем. 

Одночасно з вичерпанням запасів невідновлюваних сировинних та енергетичних ресурсів посилюється забруднення довкілля, особливо водних ресурсів та атмосферного повітря, зменшуються площі лісів і родючих земель, зникають окремі види рослин, тварин тощо. Все це зрештою підриває природно-ресурсний потенціал суспільного виробництва і негативно позначається на здоров'ї людини. 

Соціально-економічний розвиток має ґрунтуватися на принципах врахування можливостей природних комплексів витримувати антропотехногенні навантаження і забезпечувати нормальне функціонування біосфери і локальних екосистем. Від цього вирішальною мірою залежать їх корисна продуктивність, якість і комфортність життєвого середовища, екологічне та економічне благополуччя населення того чи іншого регіону. 

Погіршення стану, деградація і виснаження ресурсів довкілля зумовлені передусім такими чинниками, як недостатньо екологічно обґрунтоване використання природно-ресурсного потенціалу, відсутність комплексності у веденні господарської діяльності, в освоєнні та експлуатації територій і корисних копалин тощо. 

  У процесі господарської діяльності порушується генетична цілісність ландшафтів. До цього призводять екологічна незбалансованість структури сільськогосподарських угідь, ігнорування екологічної ємності та ерозійної стійкості ландшафтів під час їх використання, надмірна у багатьох регіонах країни розораність території, нераціональне ведення лісового господарства без урахування екологічних функцій лісів тощо. 

Головними причинами забруднення довкілля, насамперед атмосферного повітря, слід вважати ресурсо- та енергоємне, морально і фізично застаріле технологічне і природоохоронне обладнання, а в окремих випадках — відсутність очисних споруд та ефективного контролю за діяльністю екологонебезпечних підприємств, низьку технологічну дисципліну, гострий дефіцит коштів для забезпечення нормальної експлуатації очисного устаткування і споруд. 

Вкрай негативно позначається на реалізації природоохоронних заходів в Україні й те, що досі належним чином не діють економічні інструменти та важелі, покликані спонукати підприємства, об'єднання й фірми до впровадження екологобезпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, очисного обладнання нових поколінь, налагодження нормального функціонування очисних споруд тощо. 

      Надзвичайно великий негативний вплив справляють промислові викиди підприємств хімічної, нафтохімічної, нафтопереробної та металургійної промисловості, радіаційно і пестицидно забруднені території. 

        У районах функціонування хімічних виробництв надзвичайно складною є демографічна ситуація. Тут рівень захворюваності населення надто високий, як і кількість ускладнень під час вагітності та пологів, уроджених каліцтв, мертвонароджених тощо. Серед мешканців радіаційно і хімічно забруднених територій постійно зростає захворюваність на злоякісні новоутворення. 

       Між тим зазначимо, що сама сфера бізнесу суттєво не забруднює довкілля. Однак потенційно вона є дуже потужним фактором (регулятором) вирішення екологічних проблем. Цьому сприяє те центральне місце, що займає бізнес в регулюванні потоків товарів і коштів в сучасному світі. Найчастіше ті екологічні проблеми, що важко вирішити шляхом впливу на виробничу чи споживчу сфери, легко можуть бути вирішені за допомогою торгових механізмів .

        Однак незважаючи на зазначені позитивні результати, одним із головних практичних питань, що виникає в даному контексті, полягає у наступному: інструменти охорони довкілля, які використовуються державами в їх національних політиках, здатні певним чином обмежити дію основних принципів забезпечення вільного товарообігу. Тобто механізм нормативно-правового регулювання торгівельних відносин дещо корегується наявністю екологічних вимог, що накладають суттєві обмеження на їх (відносин) функціонування. 

       Відповідні еколого-правові інструменти переважно трактуються як такі, що вносять перешкоди, гальмують вільний товарообіг, а також здатні порушувати рівність в доступі держав до ринку. Виходячи з цього, перед державами неодмінно постає питання узгодження національних інструментів екологічної політики з правилами міжнародної торгівлі та їх можливе взаємне лімітування .

       Кількість угод з довкілля дуже зросла за останні кілька десятиріч. За оцінкою UNEP, нині існує близько 500 міжнародних договорів та інших угод з довкілля, понад 300 з яких було прийнято після проведення першої конференції ООН з навколишнього середовища в Стокгольмі в 1972 році, і 41 з яких UNEP вважає “базовими конвенціями з довкілля” . 

        На додаток, збільшується й кількість багатосторонніх угод, що містять положення, які забороняють або обмежують торгівлю товарами та продуктами.Це, насамперед, Монреальський протокол по речовинах, що руйнують озоновий шар до Рамкової Конвенції про зміну клімату, який обмежує торгівлю такими речовинами із країнами – не учасницями цього протоколу, Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають у небезпеці, Картахенський протокол щодо біобезпеки до Конвенції про біологічне різноманіття, який регулює торгівлю продукцією з використанням генетично модифікованих організмів. 

        Все більшої ваги набувають сучасні питання з управління ресурсами мігруючої риби, контроль за торгівлею небезпечними хімічними сполуками та пестицидами, лібералізації торгівлі екотоварами та екопослугами. Це змушує політиків та ділові кола всерйоз сприймати екологічні стандарти при виробленні та реалізації політики розвитку і безпеки.

        Проте, в багатьох випадках недотримання угод з питань довкілля обумовлене скоріше нестачею можливостей через брак коштів та слабкою адміністративною спроможністю, ніж навмисною недобросовісністю. Багатостороннє співробітництво в галузі охорони довкілля має велике значення не тільки для вирішення глобальних екологічних проблем, а й для України з точки зору поліпшення стану довкілля, здійснення заходів щодо інтеграції нашої держави до міжнародного співтовариства, вдосконалення національного законодавства, вирішення проблем щодо сталого розвитку.

            Звідси неважко дійти висновку, що екологічна проблема є не стільки природоохоронною, скільки соціально-економічною. Адже йдеться про нормальні умови життя та здоров'я людини. Тому необхідно вживати рішучих і невідкладних заходів на всіх рівнях управління — загальнодержавному, регіональному та локальному. 

      Глобальна за своєю суттю ресурсо-екологічна проблема має розв'язуватися кожною державою залежно від її природно-екологічних і соціально-економічних особливостей.

Література:

Малинська Л.В. Еколого-економічна ефективність у сфері бізнесу. //Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук - Полтава: Полтава, 1997. - С. 219-223

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Comments: